Взаємодія громадянського права і кримінального права
Історія права виступає не тільки історією цивільного права або історією кримінального права. Вона також характеризує історію процесу взаємодії і протистояння цивільного і кримінального права.
Стародавні джерела і логіка права приводять дослідників до єдиного висновку: право в його актуальному вигляді, значенні і різноманітті є похідним від первозданного приватного права.
У міру розбудови державності публічний інтерес почав активно проникати в сферу тих міжособистісних відносин, які вторгалися на територію влади.
Цивільний правопорядок в певній мірі забезпечував приватні інтереси і економічний базис суспільства. Він розвивалося разом зі сферами промисловості і торгівлі, розробляв універсальні юридичні конструкції, які в подальшому визнавалися владою і оформлялися нею в закон.
Чіткої межі між цивільним і кримінальним правопорядками не було і не буде, оскільки одні й ті ж відносини могли стати предметом і цивільно-правового регулювання, і кримінального переслідування.
Майнові відносини також є предметом регламентації цивільного і кримінального права. Воно має особливий, відмінний від приватноправового регулювання, але необхідний і затребуваний характер.
Взаємодія цивільного і кримінального права проявляється в декількох аспектах.
По-перше, цивільне і кримінальне право формують (поряд з адміністративним) основу правової системи будь-якої країни. Якщо конституційне право виступає вихідним початком даної системи, то кримінальну, адміністративне та цивільне право є базовими галузями, на яких вибудовується національне законодавство.
По-друге, кримінальний закон виступає не тільки сферою злочинів у сфері економічних відносин, а й забезпечує державний порядок в цілому. Стан загального правопорядку формує також загальну упорядкованість в системі економічних відносин. Це є характерним не тільки для кримінального і цивільного права, але також і для всієї юриспруденції, взаємодією приватного та публічного. Кримінальний закон встановлює межі приватноправового економічного простору, а при їх порушенні суб’єкт виявляється в сфері його дії.
По-третє, кримінальний закон прямо сприяє розвитку цивільно-правових засад в майновій сфері. Можливість для суб’єктів громадянського права створити свою справу і навіть мати зиск охороняється безпосередньо положеннями Кримінального кодексу.
По-четверте, цивільне і кримінальне право часто кожне своїм методом регламентують ті ж життєві ситуації і питання. Зокрема, захист власності є метою і цивільного, і кримінального закону. Предметом впливу і приватноправових, і публічних норм виступає відшкодування шкоди майну, компенсація шкоди здоров’ю та життю.
По-п’яте, цивільне право виробляє юридичні конструкції, які використовуються в кримінальному законодавстві. Цивільно-правові терміни “угода”, “підприємницька діяльність”, “майно” і інші містить і кримінальне право. А громадянське законодавство використовує поняття публічного права, в тому числі кримінального законодавства (штраф, конфіскація і т. д.). Необхідно відзначити, що кримінальне законодавство і судова практика при визначенні покарання за злочин найчастіше віддають пріоритет не публічною, а приватним інтересам.
По-шосте, при розгляді судами кримінальних справ процесуальні кримінальні закони надають можливість брати до уваги обставини, які були встановлені іншими судами при вирішенні цивільних спорів. І, навпаки, в процесі розгляду цивільних справ давати оцінку доказам, які встановлюють вступив в силу вирок або ухвали слідства.
Принципи взаємодії цивільного та кримінального права створюють основу для взаємодії громадянського права з правом адміністративним, податковим, фінансовим, природоохоронним і т. д.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)