Особливості цивільного права як приватного права
Виявимо особливості цивільного права як приватного права.
Цивільне право, формуючи базис приватного права, регламентує різноманітні відносини громадян і їх колективів переважно з урахуванням їх приватних інтересів і особливостей.
Для цього цивільного права необхідно оформляти подібні взаємини так, щоб:
– їх учасники були в юридично рівному становищі один до одного;
– зізнавалася їх майнова відокремленість і самостійність;
– учасники мали б досить широкою автономією (свободою) при виборі певного варіанту поведінки.
Перераховані вище обставини формують особливості цивільно-правового (приватноправового) регулювання.
До особливостей цивільного права слід віднести:
– наявність переважного числа диспозитивних і восполнітельних норм;
– широке застосування можливостей саморегулювання, в тому числі ймовірність виникнення, зміни або припинення відносин за угодою їх сторін;
– застосування різних оціночних категорій і понять (сумлінну поведінку, розумні строки, дрібні побутові правочини тощо);
– дозвіл реалізації аналогії закону і аналогії права і т. п.
Система подібного роду способів і прийомів впливу на регульовані відносини і формує специфіку децентралізованої регламентації, яка властива приватного права.
У теоретичній літературі її характеризують як “дозволительного тип” правового регулювання, при якому переважають законодавчі дозволу і дозволу, а не заборони та приписи.
Вищевказані особливості цивільного права формують зміст регламентування відносин за належністю і використання майна, які становлять основу цивільно-правових взаємовідносин.
Майнові відносини відрізняються різноманіттям і не завжди входять в сферу цивільно-правового (приватноправового) регулювання.
Цивільно-правове регулювання майнових відносин переважно пов’язано із забезпеченням юридичної рівності їх учасників, що формує його першу особливість. В даному випадку відсутній владне підпорядкування однієї стороною взаємини іншого суб’єкта.
Автономія волі учасників цивільно-правових відносин визначає інше принципове обставина приватно сфери, що забезпечує її самоорганізацію і саморегулювання. Тільки при її визнання можливо вільне рішення учасниками питань вступу в певні майнові відносини чи ні, а при вступі визначення другої сторони і умов виникнення відносин. З цієї причини подібні рішення вони приймають самостійно і на свій ризик. Згідно зі своїми інтересами вони також самостійно визначають, використовувати належні їм права чи ні і т. д.
Учасники цивільно-правових відносин повинні володіти майнової самостійністю. Дана вимога пояснюється не тільки тим, що майнові відносини являють собою зв’язку з приводу конкретного майна, яке належить певним особам, тобто воно відокремлено від майна інших суб’єктів.
Для забезпечення учасникам цивільних відносин можливості самостійно приймати рішення про використання свого майна, привласнювати отриманий від участі в майнових зв’язках дохід, відповідати за своїми зобов’язаннями перед іншими сторонами, їх майнова самостійність повинна бути максимальною. З цієї причини вони зазвичай і постають в якості приватних власників свого майна.
У сферу регулювання цивільного (приватного) права також включаються деякі немайнові відносини, які пов’язані з особливостями присутності деяких приватних немайнових і нематеріальних інтересів. Наприклад, це інтереси людської особистості як такої (визнання, честь, гідність, таємниця особистого життя і т. п.), а також інтереси творців різних нематеріальних духовних благ (наприклад, авторів творів літератури, мистецтва, науки).
Природа і сутність зазначених взаємин також передбачає їх приватноправове регулювання. Останнє передбачає наділення їх учасників рівним юридичним статусом і визнання автономії їх волі в правовому оформленні своїх відносин.
Таким чином, з позиції концепції про приватне право цивільне право слід визначити як основну галузь права, яка регулює приватні стосунки власників майна, що формуються за ініціативою їх учасників і мають на меті задоволення приватних інтересів.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)