Класифікація норм права
В юридичній науці існує безліч різних критеріїв для класифікації норм права.
В залежності від їх функціональної ролі в механізмі правового регулювання норми права можна підрозділити на нетипові (вихідні, спеціалізовані, відправні) і типові (норми – правила поведінки).
Нетипові норми визначають основні начала правового регулювання суспільних відносин, його цілі, завдання, принципи, напрямки, методи і т. д. Вони не регулюють конкретні відносини, але створюють базу правового регулювання. До нетипових норм відносяться:
– Загальнозакріплюючі норми – закріплюють певні стану суспільних відносин, наприклад основи конституційного ладу;
– декларативні норми – проголошують принципи побудови і функціонування апарату держави; цілі і завдання прийняття певних нормативних правових актів і т. д.;
Норми-дефініції – закріплюють юридичні поняття.
Крім того, серед нетипових норм права виділяють оперативні (визначають момент та порядок вступу в силу нормативного акта, пролонгують, або відміняють його дія) та колізійні (визначають порядок вибору тієї чи іншої норми права з кількох).
Типові правові норми безпосередньо регулюють суспільні відносини між суб’єктами права шляхом наділення їх правами і обов’язками. В кількісному відношенні більшість правових норм у чинному законодавстві можна віднести до типових.
За призначенням розрізняють норми:
– регулятивні (розраховані на правомірну поведінку, встановлюють права та обов’язки суб’єктів права);
– охоронні (розраховані на неправомірну поведінку і містять вказівку на міру державного примусу).
За формою припису норми права бувають:
– зобов’язуючі (встановлюють позитивний обов’язок вчинити певні дії);
– уповноважуючі (надають право на вчинення певних дій);
– заборонні (встановлюють обов’язок утриматися від вчинення певних дій).
За характером приписів виділяють норми права:
– імперативні (вміщені в них правила не можуть бути змінені угодою сторін);
– диспозитивні (діють лише остільки, оскільки суб’єкти правовідносин не встановили для себе інших правил поведінки);
– рекомендаційні (містять правила, виконання яких бажано, але не обов’язково).
В залежності від функціональних особливостей галузі права виділяють:
– норми матеріального права (регулюють змістову сторону суспільних відносин);
– норми процесуального права (реалізуються в процесі здійснення і захисту норм матеріального права).
Залежно від видів суспільних відносин норми можна розділяти на норми конституційного права; норми трудового права; норми цивільного права; норми кримінального права і т. д.
За юридичною силою розрізняють законодавчі і підзаконні норми.
За часом дії норми класифікують на тимчасові, постійні та норми із зворотною силою.
За місцем дії виділяють норми, що діють на всій території держави; норми, що діють на певній частині території держави; локальні норми (діють на певному підприємстві, в організації чи установі).
По колу осіб норми поділяються на загальні (що поширюють свою дію на всіх осіб) і спеціальні (поширюються на певну категорію осіб – студентів, пенсіонерів тощо).
Залежно від способу викладу розрізняють норми відсильний і бланкетного способів викладу.
Залежно від механізму правореализации норми бувають:
– безперервної дії (регулюють відносини, що функціонують постійно протягом тривалого часу);
– дискретної дії (регулюють відносини, які виникають та існують час від часу, в залежності від наявності або відсутності тих чи інших юридичних фактів).