Місце цивільного права в системі права
Виявимо місце цивільного права в системі права, визначимо особливості його взаємодії з іншими правовими галузями.
Цивільне право формує основу приватного права, а також є провідною галуззю в системі приватноправового регулювання. Дані обставини визначають його місце в системі права як базової галузі, яка призначена для регламентування відносин приватної сфери.
Загальні норми, принципи та інститути громадянського права застосовуються не тільки в сфері цивільно-правового регулювання, а й в інших галузях приватного права. Головною умовою для цього стає прогалину у відповідному галузевому законодавстві та облік істоти регульованих їм відносин. Тобто норми цивільного права використовуються в зазначених випадках в додатковому (субсидіарної) порядку шляхом поповнення нестачі в спеціальній галузевої регламентації.
В системі сімейного права зазначене положення знайшло місце в прямому законодавчому закріпленні в статті Сімейного кодексу України. Відповідно до неї цивільне законодавство використовується для регулювання системи сімейних відносин, які безпосередньо не врегульовані сімейним законодавством, але в разі якщо це не суперечить їх суті.
Схожий за змістом положення є і в області трудового права. Однак, норми трудового чи сімейного правопорядку не застосовуються для усунення прогалин у системі цивільно-правового регулювання.
У рідкісних випадках норми цивільного права застосовують для регулювання майнових відносин, які складають предмет публічно-правової сфери, в разі якщо такий стан безпосередньо передбачено в законодавстві.
Так, в податковому і фінансовому праві за прямою вказівкою статей Податкового кодексу України використовуються цивільно-правові інститути представництва, застави, доручення та неустойки (пені).
Слід зазначити, що регульовані подібним чином відношення не перетворюються в приватно-правові, а для їх регулювання лише використовуються юридичні конструкції, які розроблені та утримуються в системі цивільного (приватного) права.
З іншого боку, публічно-правові (адміністративно-правові) норми можуть застосовуватися для потрібного обмеження свободи громадянського (майнового) обігу в публічних інтересах (наприклад, ліцензування окремих видів підприємництва, антимонопольні заборони і т. д.).
Однак в зазначених випадках йдеться про регламентування системи організаційно-майнових відносин, які не є предметом цивільного права і формують умови для цивільно-правового регулювання майнового обороту.
Зазначене положення підтверджує присутність стійких взаємозв’язків окремих правових галузей, які є елементами єдиної системи права і тому взаємодіють один з одним. Через відмінностей по суті регульованих відносин галузі права вступають у взаємодію, але при цьому не змішуються один з одним.
Комплексність правового регулювання забезпечується за допомогою узгодження їх впливу на систему суспільних відносин, в тому числі шляхом застосування різногалузевих юридичних конструкцій. Саме цивільно-правові конструкції використовуються в публічно-правовій сфері, проте зворотне положення елементів виключається.
При цьому використання цивільно-правових інститутів за межами предмета даної галузі дозволяє вказати на помітне розширення області дії приватного (цивільного) права, яка не обмежується його предметом.
Вищенаведені обставини свідчать про зростання соціальної цінності громадянського права як найбільш ефективного і корисного регулятора майнових відносин в умовах ринкової економіки.
Цивільне право об’єктивно займає ключове місце не тільки в приватно сфері, але і в цілому в регулюванні системи майнових і немайнових відносин.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)