Принципи цивільного права
Правові засади – це найбільш загальні керівні положення права, основні засади, які мають загальнообов’язковим характером через їх законодавчого закріплення. Вони властиві як в цілому правовій системі, так і окремих правових галузей, підгалузей, інститутів і субінститута.
До основних принципів цивільного права відносять:
– принцип неприпустимості довільного втручання в приватні справи;
– принцип юридичної рівності всіх учасників цивільно-правових відносин;
– принцип недоторканності будь-якої власності;
– принцип свободи договору;
– принцип диспозитивності (самостійності і ініціативи) в придбанні, реалізації та захисту цивільних прав;
– принцип безперешкодного здійснення цивільних прав;
– принцип заборони на зловживання правом і інше неналежне здійснення цивільних прав;
– принцип всілякої охорони цивільних прав, поновлення порушених прав, гарантії їх незалежної судової захисту.
Принцип неприпустимість довільного втручання в приватні справи характеризує громадянське право як приватне право. Він звернений насамперед до публічної влади і її органів, пряме, безпосереднє втручання яких у приватні справи, в тому числі в господарську діяльність учасників майнових відносин – товаровласників-власників, допустимо тільки в передбачених законом випадках. В області особистих немайнових відносин він знаходить конкретизацію в положеннях про недоторканність приватного життя, сімейної й особистої таємниці громадян.
Принцип юридичної рівності визначає правовий статус суб’єктів цивільних відносин. Суб’єкти не мають ніякої примусової владою у відношенні один до одного, навіть якщо однією зі сторін є публічно-правова освіта.
Принцип недоторканності власності (приватної та публічної) передбачає надання власникам можливості використовувати своє майно в своїх інтересах без побоювань його довільного вилучення або обмежень на використання. Він має фундаментальне значення для організації ефективного майнового обороту, учасники якого є незалежними товаровладельцами. Ніхто не може бути позбавлений свого майна крім як за рішенням суду. Вилучення майна в інтересах суспільства і держави можливо тільки в прямо передбачених законом випадках і з попередньої рівноцінної компенсацією. Даний принцип повинен гарантувати стабільність функціонування системи відносин власності, які становлять базу для майнового обороту.
Принцип свободи договору виступає основним початком для розвитку громадянського (майнового) обігу. Згідно з цим принципом суб’єкти цивільного права мають свободу на укладення договору, тобто на вибір сторони угоди, встановлення умов своєї угоди, обрання форми договірних зв’язків. Відповідно до загальними підходами виключається примус або примушування до укладення договору, в тому числі з боку держави та її органів.
Принцип диспозитивності в цивільному праві передбачає можливість для сторін відносин самостійно і відповідно до своїх інтересів обирати варіанти ділової поведінки.
Принцип безперешкодного здійснення цивільних прав означає ліквідацію будь-яких необгрунтованих перешкод у розвитку цивільного обороту. Він конкретизується у свободі підприємницької та іншої не забороненої економічної діяльності, вільне переміщення по території держави товарів, послуг і фінансових коштів.
Принцип заборони на зловживання правом є загальним вилученням (застереженням) із загальних приватноправових почав. Згідно з ним виключається безмежна свобода на використання учасниками цивільних відносин наявних у них прав та можливостей. Право має певні межами за змістом і за способами реалізації передбачених ним можливостей. Подібні кордону виступають невід’ємною властивістю будь-якого права, оскільки при їх відсутності право стає своєю протилежністю, тобто свавіллям.
Принцип судового захисту і всілякої охорони цивільних прав у цілому визначає правоохоронну функцію і завдання цивільно-правового регламентування. Згідно з цим принципом учасникам цивільних правовідносин даються широкі можливості для захисту своїх прав та інтересів. Вони можуть скористатися їх судовим захистом, самозахистом, застосуванням інших заходів, які чинять негативний майнове вплив на невиправних контрагентів.
Вищевказані принципи цивільного права задають найбільш загальні керівні положення права, які мають загальнообов’язковий характер. Їх наявність дозволяють задати магістральні напрямки правового регулювання суспільних відносин, що становлять предмет цивільного права.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)