Соціокультурні підходи педагогіки
Важливими в історико-педагогічних дослідженнях залишаються соціокультурні підходи, що враховують, що педагогічні ідеї і практика існували в межах певного соціального і культурного контексту. Досліджується прилучення людини в різні соціальні епохи до культурних і суспільним цінностям в процесі навчання і виховання. Приймається в розрахунок, що в усі історичні часи виховання і навчання служили ареною прояву економічних, культурних, політичних, релігійних та інших громадських інтересів соціуму та окремих його страт. Історико-педагогічна наука вводить в осмислення одвічної обумовленості, взаємозалежності суспільства, державної політики, педагогіки та освіти.
У сучасній історико-педагогічній науці виникло співіснування традиційних і нетрадиційних соціокультурних підходів. До перших відносяться дослідження в рамках соціальних формацій (стадій). У цьому випадку аналізуються існували в епохи давнини, Середньовіччя, Нового і Новітнього часу педагогічні ідеї і практика певних суспільних формацій (рабовласницької, феодальної, капіталістичної та ін.). Поряд з цим використовуються підходи в контексті світових і регіональних цивілізацій, коли дослідження зосереджені на вивченні сукупних рис виховання і навчання, що домінували в певній цивілізаційної соціокультурному середовищі.
Історико-педагогічна наука використовує достоїнства і переваги обох наукових підходів. Тим самим якісно збагачується науковий інструментарій і потенціал досліджень. Формулюються істотні характеристики вітчизняного та світового історико-педагогічного процесу з урахуванням взаємозв’язку генезису історії педагогіки з низкою основних соціальних формацій і одночасно в межах різних цивілізацій з їх різноманітними культурними, етнічними, релігійними та іншими особливостями. Обидва підходи – стадійний і цивілізаційний – доповнюють один одного, дозволяють більш грунтовно і аргументовано представити еволюцію вітчизняної та світової педагогіки. Підштовхує до подібної “золотій середині” сама історія педагогіки, яка дає переконливі зразки наступності педагогічних ідей в умовах різних цивілізацій протягом однієї та кількох соціально-економічних формаційних стадій і укладів. Так, російська, російська цивілізація породила педагогічні ідеї, що з’явилися наслідком наступності різних соціокультурних укладів: Київської Русі, Московії, Російської імперії, радянської та пострадянської Росії. Інший ілюстрацією може служити європейська педагогічна традиція, яка налічує сотні років і пережила з часів Античності до теперішнього часу низку різних соціальних укладів.
Сучасна історико-педагогічна наука при розгляді соціокультурних детермінант по-новому вивчає роль і значення еволюційних і революційних факторів розвитку освіти та педагогіки. Береться до уваги, що в історії людства систематично формувалися якісно інші передумови й умови еволюційного руху освіти і педагогіки. Подібні передумови виявлялися результатом освоєння знаходимо наукового і практичного потенціалу, в ході хоча і конфліктного, але еволюційного розвитку. Соціальні катаклізми й кризи, будучи ланками подібної еволюції, могли виявитися не тільки двигуном, але і гальмом педагогічної думки і школи. Показові приклади – кризи російської освіти після Жовтня 1917 р, при розпаді СРСР в 1990-і рр.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)