Становлення педагогіки в 14-19 ст

В епоху Відродження багато прихильників гуманістичного руху в науці прагнули критикувати поширену в Середньовіччі сувору і обмежену паличну дисципліну. Гуманісти проповідували дбайливе і уважне ставлення до дитини, пропонували поважати дитину і бачити в ній особистість. Велика увага приділялася фізичному та розумовому вихованню дітей, при якому, як вважали педагоги-гуманісти, відбувається розвиток творчої активності, самостійності, емоційної свободи, самодіяльності. Зрештою, подібне виховання сприяло розвитку і прояву світських знань.
Праці ранніх соціалістів-утопістів Т. Мора (1478-1535) і Т. Кампанелли (1568-1639) стали прекрасним проявом відродження людського духу.
Яскраві представники педагогічної школи XII в. – Чеський педагог Я. А. Коменський (1592-1670) і англійський педагог Дж. Локк (1632-1704). Відмінні особливості розвитку педагогіки в даний період полягають у тому, що педагогіка виділилася в самостійну науку, хоча і залишилася пов’язана з філософією, оскільки обидві ці науки вивчають буття і розвиток людини. Метою освіти стає фізичне і моральне виховання, формування “дисципліни тіла” і “дисципліни духу”.
Епоха Просвітництва пронизана ідеями єднання з природою, оспівування всього прекрасного і освіченого.
У цей час основоположником теорії природного виховання стає французький просвітитель Ж.-Ж. Руссо (1712-1778). Він вважав за необхідне наявність тісного зв’язку навчання з життям і природою людини і природою як такої.
І. Г. Песталоцці (1746-1827) – швейцарський педагог, який метою виховання вважав розвиток здібностей людини, постійне його вдосконалення, формування морального обличчя, т. Е. Саморозвиток природних сил, закладених на генетичному рівні.
Продовжуючи ідею освіти епохи Просвітництва, Ф. А. Вільгельм (1790-1886) – німецький педагог-демократ – закликав враховувати вікові особливості дитини в процесі навчання. Дистервег (1790-1866) і його прихильники проповідували і проголошували ідею виховання загальнолюдського масштабу, в людині визначальним вважалося визначення, формування і розвиток його природних характерних якостей та здібностей, покладаючись на природні закони природи. Також Дистервег виступав проти станового і релігійного виховання.
К. Д. Ушинський (1824-1870) – великий російський педагог, зіграв дуже важливу роль в історії розвитку педагогіки в Росії. Ушинський виділяє одним з провідних принципів педагогіки принцип народності. Він оспівував самобутність російської педагогічної науки, яка ввібрала в себе багатовікову практику виховання. Завдяки цьому принципу, на перше місце у формуванні людини виходить мову свого народу, а це означає, що його треба знати досконало, як і історію своєї батьківщини.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Становлення педагогіки в 14-19 ст