Системність педагогіки

Наприкінці 1960-х рр. порівняльна педагогіка бере на озброєння системний підхід. Планувалося тим самим подолати неефективність компаративістських досліджень, які використовували методологію жорсткого поділу освітніх суб’єктів. Стверджувалося, що наслідком такої методології часто виявлялося нерозуміння взаємозв’язку між світовим розвитком освіти і генезисом освіти в окремих країнах.
Системний підхід, за словами Ф. Кумбса, означає розгляд феноменів освіти як безліч взаємозалежних рівнів, програм і процесів (Coombs Ph. (1968). При системному підході инвариантно-узагальнені прояви освіти вивчаються цілісно, ​​у взаємних зв’язках, на матеріалах окремих держав, груп країн і регіонів. У результаті виділяються найбільш істотні характеристики систем освіти, вичленяються основні тенденції та фактори еволюції освіти.
У розвиток системного підходу на Заході була запропонована ідея “інформаційної компаративістики” або “інформаційного діалогу” (Informed Dialogue). Американські вчені Ф. Реймерс Н. Мак Глін бачать в такій ідеї можливість ефективного компаративістського вивчення проблем освіти і шкільної політики (Reimers F., McGinn Noel F. (1997). У відповідності з ідеєю “інформаційної компаративістики” центром дослідження стають внутрішні і зовнішні детермінанти генезису педагогіки та освіти. Репрезентативність аналізу досягається при орієнтації на якісні зміни в педагогіці; вивченні об’єктивних, історично обумовлених чинників розвитку освіти; зверненні до філософських корінню теоретичних обгрунтувань виховання і навчання; розкритті наступності етапів розвитку педагогіки та освіти, переходу інноваційного в традиційне; виробленні типологічних характеристик змін в педагогіці та освіті.
Російським педагогом І. Р. Луговський сформульована методологія системного параметричного порівняльного аналізу. Згідно такої методології, виявлення загального та особливого в системах освіти повинно здійснюватися на основі сукупності певних якісних і кількісних параметрів: освітні стандарти, характеристики освітніх установ, способи управління шкільною справою, ціннісно – цільові, змістовно-організаційні, оціночно – результативні складові освіти. Умовами ефективного параметричного дослідження названі єдина методика; презентативность; облік соціокультурних відмінностей; участь кваліфікованих експертів (Луговська І. Р. (2004).


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Системність педагогіки