Розвиток культури. Системний підхід у вивченні культури
Системний підхід у вивченні культури
Сучасна культурологія закріпила в собі досить міцне розуміння культури, яке грунтується на тому, що культура – це багатофункціональна і багаторівнева система, яка вбирає і містить в собі всі протиріччя навколишнього світу.
Але дане уявлення про культуру пройшло довгий шлях розвитку, становлення і оформлення в цілісну концепцію. Початок розгляду культури як системи поклав Е. Тайлор у своїй праці “Первісна культура”.
Системний підхід у вивченні культури полягає в тому, що культура розглядається як система об’єднаних елементів, які знаходяться в певній впорядкованості, з орієнтуванням на завдання і цілі системи.
До принципам системного підходу відносяться:
- Цілісність Ієрархічність будови Структуризація Множинність Системність
Представники системного підходу: А. А. Богданов, Л. Фон Берталанфі, П. Друкер, Г. Саймон.
Даний підхід спрямований на об’єднання накопиченого дослідного матеріалу, який надали різні гуманітарні науки, що займаються дослідженням культури:
- Філософія культури, Теорія культури, Мистецтво, Історія культури, Соціологія культури.
Ці області гуманітарного знання орієнтовані на аналіз культури в тому контексті, який задає теорія систем. В рамках системного підходу культура вивчається в якості системи, яка функціонує в об’єктивному та суб’єктивному взаємодії.
Першим, хто концептуально застосував системний підхід у вивченні культури, був Л. Уайт, який представив своїх працях “Науку про культуру” 1949, “Еволюція про культуру” 1959, “Поняття культури” 1973 культуру, яка розумілася як цілісна і самоналагоджувальна система матеріальних і духовних компонентів. Уайт формулює наступний закон, виходячи зі своїх міркувань:
“Культура рухається вперед у міру того, як зростає кількість стримав енергії на душу населення, або в міру того, як зростає ефективність або економія в засобах управління енергією, або і те й інше разом”.
Крім Л. Уайта інші мислителі, такі як Малиновський, Сорокін, Парсонс розглядають культуру з точки зору даного підходу.
Складнощі і особливості системного підходу
Але системний підхід до вивчення культури складно реалізувати, це пов’язано з тим, що культура і її елементи, до якому належать етика, міфологія, релігія, вже є досить складними системами, які розглядаються різними школами. Тому однією з ключових цілей системного підходу є розробка загальної моделі, системного і цілісного поняття феномена культури.
Формалізація культурологічного матеріалу є важливим фактором, який робить реальним застосування структурного підходу. Це говорить про те, що потрібно зіставляти культурні об’єкти і процеси з деякими стабільними, незмінними поняттями, через які можна відшукати взаємини, які є між даними поняттями, виявити взаємозв’язки, наявні в навколишньому світі.
Таким чином, специфіка використання структурного підходу полягає в пошуку потрібного і достатнього кількості загальносистемних характеристик, які відрізняють особливість цієї культури і її історичного періоду від її компонентів і культурних процесів.
Структурний підхід надає можливість використовувати багато понять і терміни, стосовно “культури”, так само розробити фундаментальний метод, який буде вивчати і класифікувати функції культури, виявляючи особливості взаємодій “іманентно” законів, які діють в будь-якої культурної сфері.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)