Системний підхід до досліджень міжнародних відносин

Оскільки наука про міжнародних відносин потребує системного підходу, не дивно, що саме він користується популярністю у більшості дослідників. Даний підхід передбачає розгляд складних об’єктів в якості цілісного кількості елементів, а також сукупності зв’язків, що виникають між частинами об’єкта дослідження.

Вважається, що системний підхід для МО знайшов застосування в післявоєнний період – кінець 40-х початок 50-х років. Багато в чому завдяки тому, що застосування систематичного підходу збіглося з інтеграцією досягнень НТР, дослідники використовують потенціал обчислювальних машин, що дозволяють обробити величенний обсяг інформації і видати найбільш точний результат.

Основоположником системного підходу прийнято вважати австрійського дослідника Людвіга фон Берталанфі. Його робота стала одним з найбільш визнаних праць у вузьких колах. Тим не менш, інші дослідники зверталися до даної проблеми задовго до Берталанфі.

Найбільш затятими шанувальниками системного підходу до соціальних дисциплін стали вчені з США. У політичній соціології, як і в соціології міжнародних відносин, найбільшого поширення набули ідеї, висловлені професорами Парсонсом і Истоном. Відповідно насилу американців, дослідникам слід розглядати політичну систему в якості сукупності відносин, які перебувають у постійній взаємодії із зовнішнім середовищем і проводиться через механізм “входу” і виходу “. За основу концепції американці взяли базові ідеї кібернетики.

По суті, гідністю даної ідеї є той факт, що політична (міжнародна) система повинна розглядатися як взаємозалежний механізм, що знаходиться в постійному контакті з іншими складовими МО. При цьому вчені відзначають, що для якісної взаємодії необхідні постійні консультації з іншими ланками механізму.

Однак критики вважають, що теорія американців не може бути застосована до міжнародної політики, оскільки:

Вона актуальна виключно для американської школи;
міжнародні відносини не можна розглядати рівносильно політичним через авторитарної системи розподілу цінностей;
схема не може застосуються до глобальної системи МО на увазі особливостей, що склалися в сучасному світі.
Л. Берталанфі ж у своїх працях вивів кілька понять системної теорії.

Одним з них є “система”, в розумінні вчені визначають як елементи, що знаходяться у взаємодії. Ще одним поняттям системного підходу є “елементи”, що сприймаються як складові “системи”. “Структура” тлумачиться по-різному: співвідношення “елементів”, здатність самостійної організації в “систему”, сукупність обмежень “системи”. При цьому “середу” безпосередньо впливає на систему і взаємодіє з нею. При цьому з системи варто виділити “системні кордону”, що визначаються шляхом виявлення суміжних положень всіх “елементів”. При цьому варто виділити і “функції системи”, а також “процес” взаємодії між усіма ланками цієї системи.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.00 out of 5)

Системний підхід до досліджень міжнародних відносин