Права та обов’язки чиновників
Права та обов’язки чиновників визначені конституціями і законами у кожній з демократичних країн.
Основні права чиновників відносяться до різних за своїм значенням порядкам. Перш за все, права чиновників пов’язані з гарантією зайнятості. У ряді країн (Франція, Італія, Німеччина) гарантія зайнятості для чиновників майже повна. Це пов’язано з тим, що трудові відносини чиновників будуються на довгостроковій основі. У Європі поки не набули широкого поширення трудові відносини, засновані на контракті, що характерно, наприклад, для США. Правда, в цій країні ще на початку минулого століття на федеральному рівні (Lloyd-la Folette Act, від 1912), а потім на рівні штатів були прийняті рішення, згідно з якими обмежувалися можливості адміністрації в скороченні робочих місць чиновників. Однак ці рішення не діють у разі усунення поста з економічних міркувань. Відомо, наприклад, що безліч чиновників Нью Йорка були звільнені, коли вибухнула фінансова криза в місті. Більше того, федеральні і місцеві влади США не вагаються у прийнятті рішень про звільнення чиновників у випадках, коли не виконуються зобов’язання за договором. Приклад тому – звільнення 13 000 авіадиспетчерів в 1981 р, коли вони оголосили незаконну страйк.
Профспілкові або політичні права чиновників, як правило, узгоджуються з панівною етикою і концепцією публічної служби в кожній країні. Так, право на участь у профспілковій діяльності, по суті справи, визнається в більшості країн. При цьому рівень сіндікалізаціі серед чиновників буває вище, ніж в середньому по країні. Наприклад, у Франції членами профспілки є третина всіх чиновників, у Німеччині цей показник становить приблизно 45%, у Великобританії, Італії та США – від 50 до 60 відсотків. Правда, існують і деякі обмеження у профспілковій діяльності: не у всіх країнах представники, наприклад, поліції, армії, секретних служб можуть брати участь у профспілковій життя, в деяких випадках обмеженням підлягають окремі колективні дії.
До числа такого роду обмежень відносяться страйку. Прав на страйк позбавлені німецькі чиновники, американські федеральні службовці. У більшості країн у страйках не можуть брати участь служби безпеки держави і поліції. Однак чиновники публічної служби володіють чималими можливостями лобіювання своїх інтересів в інших формах дій.
Політичні права службовців держави мають гарантією в Німеччині, Франції та Італії. Чиновники публічної служби мають право членства в політичних партіях та участі у виборчих кампаніях. У той же час політичні права чиновників схильні суттєвих обмежень в США і Великобританії. Приблизно 200 тисяч чиновників центральної адміністрації Великобританії заборонено участь у політичному житті країни. Правда, вони можуть брати участь в політичному житті на місцях, але тільки з дозволу міністерства. У США чиновники не можуть брати активну участь в електоральних кампаніях і в керівництві політичних партій. Вибір простий: потрібно або покинути публічну службу, або відмовитися від активної участі у політичному житті.
Поряд з правами чиновники мають і значні зобов’язання. Серед цих зобов’язань назвемо лояльність чиновника по відношенню до держави. У більшості країн в тій чи іншій формі законодавчо закріплено обов’язок чиновника служити державі, нації, але не партії, що перебуває при владі. У той же час у Франції, Італії чи Німеччині накладаються певні обмеження в питанні політичного вираження державних службовців. Вони, що називається, приречені на ідеологічний конформізм. Значно суворіше в цьому питанні виглядає ситуація для чиновників у США і Великобританії. Тут чиновники з часів холодної війни приносять клятву в тому, що вони не є ні комуністами, ні нацистами і що вони не прагнуть повалити уряд США, наприклад за допомогою насильства. Значним обмеженням схильні і чиновники у Великобританії. Тут аж до 1985 р уряд за рішенням комісії, що складалася з трьох осіб, могло відсторонити від посади будь-якого чиновника, чия діяльність розцінювалася як завдає шкоди безпеці держави. До них належали члени комуністичної чи нацистської партії. У 1985 р М. Тетчер розповсюдила це правило на всіх чиновників публічної служби, т. Е. За межі Громадянської служби.
Друге обмеження в діяльності чиновників публічної служби пов’язано з виразом їх думки не тільки в області політики, а й в області функціонування тієї чи іншої служби або адміністрації в цілому. Мова йде про те, що у своїх висловлюваннях чиновник повинен не виходити за певні межі, а також зберігати секрети. Такого роду обмеження набули широкого поширення у Великобританії і США.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)