Філософія права Маркса і Енгельса
Основоположники матеріалістичного розуміння історії К. Маркс (1818-1883) і Ф. Енгельс (1820-1895) приділяли особливу увагу філософським проблемам права – його природі, сутності та перспективам розвитку.
Уже в ранній роботі “До критики гегелівської філософії права. Замість введення “К. Маркс зазначав, що німецька філософія права далека від практики, від революційних перетворень, здатних підняти Німеччину до рівня передових країн того часу, і цілком відповідає ситуації в німецькому державі реальності, де” ідеальні порядки заперечують реальні порядки “.
Досліджуючи економічну обумовленість права і його класову сутність, К. Маркс прийшов до висновку, що класові відносини не можуть бути зрозумілі ні з самих себе, ні з так званого загального розвитку людського духу. Класові відносини кореняться в матеріальних умовах суспільства, основою якого є спосіб виробництва матеріальних благ.
Спосіб виробництва матеріальних благ – визначальна причина суспільного розвитку. Конкретні явища – і матеріальні, і духовні – мають свої безпосередні причини, які слід шукати у взаємодії економічного базису і надбудови. Економічний базис – це сукупність економічних виробничих відносин. Надбудова – система ідеологічних відносин, ідеологічних установ, ідей і відповідних їм форм суспільної свідомості.
“Право – це надбудова над економічним базисом, це юридичне оформлення громадських, в першу чергу економічних, відносин” (Див.: Маркс К. До критики політичної економії. Передмова // Маркс К., Енгельс Ф. Соч. 2-е вид. Т. 13. С. 9.). Право – ідеологічне вираження класових інтересів: в державі існує тільки одне право – право економічно панівного класу, а держава – лише засіб практичної реалізації цих інтересів.
Право тісно пов’язане не тільки з економікою, а й з політикою, при цьому право є концентрованим виразом політики. Маркс підкреслював, що політична і правова ідеології утворюють нерозривну єдність, спрямоване на формування політико-правової свідомості, тобто погляду людини на справедливість і несправедливість, право і обов’язок, влада і державний устрій і т. д. Він спростовував доводи буржуазних ідеологів про можливість “розумного” облаштування без зміни законів. Доводячи, що буржуазне суспільство несправедливо спочатку, “зсередини”, і ніякі самі справедливі закони його не змінять, Маркс стверджував, що справедливість – це рівність всіх і перед законом, і перед власністю.
Громадянське суспільство як щабель розвитку буржуазного суспільства, на думку Маркса, не має майбутнього, бо зберігає експлуатацію людини людиною і позбавляє людей духовності. Класового громадянському суспільству Маркс протиставляв суспільство, в якому не буде приватної власності і експлуатації. Перехід до такого суспільства повинен здійснити пролетаріат через соціалістичну революцію. На першому ступені розвитку, при соціалізмі, суспільство збереже залишки буржуазного права (розподіл по праці та ін.). Але при комунізмі, коли продуктивні сили досягнутий найвищого рівня розвитку, приватна власність зникне остаточно і люди досягнуть високого ступеня свідомості. Держава, а разом з ним і право, поступово відімруть.
Для К. Маркса послекапіталістіческая доля права – питання другорядне. Він також не займався дослідженням особистісного начала і гуманістичного виміру правового життя, коли окремий індивідуум визнається як незалежної, вільного і самостійного особи – суб’єкта права, не тільки в економічному відношенні, але і в юридичному.
Частково цей пробіл заповнив Ф. Енгельс у роботі “Походження сім’ї, приватної власності і держави”. Матеріальна основа моногамної сім’ї, за Енгельсом, – це право успадкування. Він виділив ознаки держави – територіальний поділ, наявність публічної влади та податків. Виникнення держави Енгельс пояснював необхідністю “тримати у вузді протилежність класів” (К. Маркс, Енгельс Ф. Вибрані твори: у 3 т. Т. 3. М., 1979. С. 364.). Він також обгрунтував правова нерівність чоловіків і жінок у шлюбі як результат економічного гноблення жінок (Див.: Там же. С. 273.).
Таким чином, діалектико-матеріалістична концепція права показала безпосередній зв’язок економічних відносин і права як їх відбиття, встановила класовий зміст права в класовому державі і позначила перспективу і права та держави – відмирання. У той же час, незважаючи на проголошений класиками марксизму теза – “вільний розвиток кожного є умова вільного розвитку всіх”, їх вчення про право не отримало індивідуально-людського обгрунтування як свободи особистості в усіх її проявах.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)