Розкладання первісного ладу, походження держави і права
Близько дванадцяти тисяч років тому на Землі почався процес “неолітичної революції”, суть якої полягала в переході від присваивающей економіки, заснованої на використанні природних ресурсів (рибальство, мисливство, збиральництво) до виробляє економіці (скотарство, землеробство). Це сприяло зростанню продуктивності праці і появи певного надлишку продукту, що надалі вело до накопичення багатства. Поступово як особливий рід діяльності з’явилося ремесло. У результаті виділилися верстви населення, що безпосередньо не беруть участь у виробничому процесі, – торговці і професійні управлінці. Наслідком цих процесів було майнове розшарування населення і появу соціальної нерівності.
Таким чином, зростання продуктивності праці сприяв появі приватної власності, яка, в свою чергу, призводила до матеріальної самостійності та відособленості окремих членів роду (сімей). Економічної самостійності сім’ї сприяв і поступовий перехід від групового шлюбу до моногамному. Чоловік, глава сім’ї, прагнув закріпити багатство за собою і своїми дітьми. Таким чином, майнова відокремленість зосереджувалася в рамках окремої сім’ї.
В цих умовах первісна організація влади, яка грунтувалася на загальному авторитеті, вже не була здатна забезпечувати управління процесами, що відбуваються всередині роду і племені. У період розкладання родового ладу індивідуальні і загальні інтереси вже не збігалися. Органи первіснообщинного ладу поступово перерождались в органи “військової демократії”, пристосовані для ведення воєн з сусідніми племенами і нав’язування волі багатих членів роду своїм родичам.
Першою ознакою, за яким можна судити про державно-організованому суспільстві, є виникнення влади, інтереси якої не збігаються з інтересами населення. Для цієї влади характерні наступні ознаки:
– вона захищає інтереси меншості;
– не зливається із суспільством, а відокремлена від нього, точніше, стоїть над суспільством;
– володіє ознакою публічності (не збігаючись з інтересами суспільства, вона, тим не менш, виступає від його імені);
– має особливий апарат здійснення публічної влади (апарат управління і апарат примусу і захисту суспільства);
– регулює суспільні відносини за допомогою правових приписів.
З виникненням держави розширюється діапазон соціальних регуляторів. З’являється специфічний регулятор, який не був властивий первісному суспільству, – право. Без права держава існувати не може. Право юридично оформляє державу і державну владу, а також забезпечує реалізацію прийнятих рішень.
З розкладанням первісного суспільства виникло соціальну нерівність та експлуатацію людини людиною. Передача спільного надбання громади в руки окремих її членів не могла бути справедливою для більшості людей. Формується апарат нової державної влади став як загальнообов’язкових регуляторів використовувати окремі звичаї, забезпечуючи їх виконання примусовою силою. Так виник правовий звичай – перехідна форма до правових регуляторів. Але потребу в більш досконалих джерелах права, які могли б встигнути за темпами розвитку суспільства, зрештою, призвела до таких форм закріплення норм, як закон, юридичний прецедент, нормативний договір.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)