Периферійна адміністрація
Існує чимало варіантів розподілу завдань політичного управління між центральної та периферійної адміністраціями, які існують в різних країнах. У політичній науці розрізняють три варіанти організаційного вирішення зазначеної проблеми. Їх можна визначити наступним чином: ієрархічний варіант, прототипом якого є, наприклад, Франція; децентралізований варіант, який набув поширення, хоча і в розрізняються між собою версіях, у Великобританії та Німеччині; егалітарістскіе варіант, згідно з яким здійснення політики проводиться на визначених конституцією рівнях. Прикладом у цьому випадку можуть бути США.
Ієрархічний варіант
Як ми тільки що вказали, зазначений варіант периферійної організації набув поширення у Франції, де склалася майже військова організація владних відносин, де будь-яке розпорядження центральної влади “спускається вниз” за допомогою спеціальних агентів, підпорядкованих безпосередньо центру. Така модель склалася і в деяких інших країнах. Мова йде, наприклад, про Бельгії, Італії або Іспанії в ті чи інші моменти їх історичного розвитку. У центрі місцевої адміністрації знаходиться фігура префекта, яку можна розглядати як своєрідну емблему централізованої адміністрації. Правда, потрібно сказати, що ні Франція, ні Італія в повній мірі не відповідають запропонованим нами теоретичного опису. В Італії, наприклад, префекти ніколи не володіли ні силою, ні впливом префектів у Франції, що пояснюється слабкістю зовнішніх служб італійської держави. Показово, що в післявоєнні роки італійські префекти не змогли протистояти розвитку демократії в країні і значного посилення впливу політичних партій. Саме партії, як відомо, стали посередниками між центром і периферією [468].
Влада префекта у Франції є значною, але не настільки авторитарної та ієрархічної, як може здатися на перший погляд. Вона відчуває на собі значний вплив нотаблей. Більш того, в її основі лежить неминучий у французьких умовах компроміс між префектом і нотабля [469]. При цьому дослідники зазначають, що однією з відмінних особливостей французької держави є те, що воно здавна має розвинуті зовнішні служби, які покликані не тільки проводити в життя політику держави, а й активно впливати на здійснення місцевої політики.
Децентралізований варіант
Істота такого варіанту організації місцевої адміністрації полягає в тому, що децентралізовані місцеві адміністрації наділяються повноваженнями в проведенні як централізованої (читай: державної) політики, так і політики місцевої. Потрібно сказати, що такий варіант відносин між центральною і місцевою адміністраціями не виключає наявності зовнішніх служб держави на місцях. Не випадково, що у Великобританії до трьох чвертей чиновників цивільної служби працюють далеко за межами Лондона. Те ж саме можна сказати і про Німеччину, де безліч чиновників відправляють свої функції за межами столиці.
Потрібно враховувати, що в кінцевому рахунку реальними повноваженнями щодо здійснення політики центру наділені і у Великобританії, і в Німеччині саме місцеві адміністрації. А щоб це завдання вирішувалося адекватно, в обох цих країнах створені спеціальні структури, які здійснюють ієрархічний контроль над діяльністю місцевих адміністрацій. Правда, підходи в обох зазначених нами випадках різняться. Головна відмінність полягає в тому, що місцева влада у Великобританії мають дуже незначний маневр в автономності своєї дії, тоді як у Німеччині Землі володіють істотними, в тому числі і законодавчими, функціями в проведенні політики центру.
Егалітарістскіе варіант
Такий варіант, як було сказано, утвердився в США. У цій країні і федеральний центр, і штати беруть участь в реалізації політики на основі чітко прописаних повноважень. У 70-ті рр. минулого сторіччя в США наростало вплив федерального центру з багатьох лініях. Проте паралельно розвивалися і зовнішні служби центральної адміністрації, які активно співпрацювали з адміністраціями штатів. Показово, що майже 9 з 10 федеральних службовців працюють за межами Вашингтона.
На практиці поділ завдань між центральним (федеральним) рівнем і місцевими адміністраціями отримує своє вираження в тому, що значення діяльності адміністрації штатів істотно зростає. І тим не менше федеральні чиновники покликані здійснювати політику центру, тоді як державні чиновники, що працюють в штатах, і місцеві чиновники реалізують політику на місцях.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)