Адміністративно-територіальний устрій держави
Розглянемо поняття і зміст адміністративно-територіального устрою держави.
Адміністративно-територіальний устрій – це поділ території держави на окремі одиниці, відповідно до якого вибудовується система державного, регіонального і місцевого управління.
Адміністративно-територіальний устрій відображає особливості і характер відносин між державою та її складовими частинами. При цьому адміністративно-територіальний устрій формується протягом довгого часу. В його основі знаходяться політичні, економічні, соціальні та інші чинники, а також неодмінно враховується фактичне розселення громадян на конкретній території.
У прямому сенсі поняття адміністративно-територіальний устрій відноситься тільки до унітарної держави, оскільки для федерації первинне значення має федеративний устрій. В останньому випадку безпосередньо територіальний поділ держави характерно суб’єктам федерації – республікам, штатам, провінціям, землям, кантонів.
Сукупність територіальних одиниць формує територіальний поділ держави.
Територіальні одиниці держави виступають просторовим межею для функціонування регіональних і місцевих інститутів публічної влади.
Як правило, держави з великою територією мають трехзвенной системою адміністративно-територіального устрою. Наприклад, велика частина території Великобританії ділиться на графства, графства – на округи, а останні складаються з парафій. У пристрої Франції і зовсім закладена чотириланкова система: департаменти-округу-кантони-комуни (громади).
Низовий адміністративною одиницею в адміністративно-територіальний устрій зазвичай виступає невелике міське або сільське поселення типу комуни (громади), а в ряді африканських та азіатських країнах подібну роль виконує рід або кочове плем’я.
В адміністративно-територіальних одиницях присутній призначена посадова особа, яка управляє відповідною територією, або обраний громадянами представницький орган і призначена посадова особа. Далеко не у всіх адміністративно-територіальних утвореннях формуються представницькі органи. У невеликих за чисельністю населення або території державах взагалі відсутні самостійні і відокремлені адміністративно-територіальні одиниці (наприклад, Мальта, Бахрейн).
До адміністративно-територіальних утворень примикають столичні округу, які мають самостійним статусом. Вони мають столицю і її околиці (федеральні округи в Бразилії, США). Місцеве (міське) самоврядування в даному випадку обмежена.
Відповідно до положень національних конституційних норм великий самостійністю володіють тільки великі адміністративно-територіальні одиниці – області в Італії (їх число 20) і Іспанії (17). У зазначених державах області постають як загальновизнані публічно-правові установи і мають більш широкі повноваження, ніж суб’єкти деяких федерацій.
Основними територіальними одиницями Португалії виступають адміністративні області, муніципії, парафії. Згідно зі статтею 227 Конституції Португалії введений особливий політико-правовий режим для віддалених територій – Азорських островів і Мадейри.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)