Зацікавлені групи і політична система
Феномен зацікавлених груп досить складний для розуміння. Це пов’язано не тільки з особливостями їх організації, але і зі специфікою використовуваних ними способів мобілізації і тиску. Позначається також і вплив етатичних структур і політичної кон’юнктури, які, в свою чергу, не можуть не впливати на діяльність зацікавлених груп.
Скажімо і про те, що роль зацікавлених груп у суспільному житті може бути оцінена тільки з урахуванням їх взаємодії з публічними властями. А тому порівняльний аналіз зацікавлених груп повинен враховувати як структуру держави, політико-адміністративну систему, які багато в чому визначають особливості дій зацікавлених груп, так і традиції мобілізації та тиску, властиві тим чи іншим групам.
Підходи і структура держави
Демократичні держави характеризуються функціональним і територіальним поділом влади. Поділ завдань між виконавчою і законодавчою владою, з одного боку, і між центральною і місцевою владою – з іншого, залежить як від конституційного устрою та історичної спадщини тієї чи іншої країни, так і від специфіки силових відносин між інститутами в даний момент.
Як ми вже відзначали, метою діяльності зацікавлених груп є їх прагнення впливати на владу з метою прийняття або неприйняття того чи іншого рішення. І тому вся їх діяльність тісно пов’язана зі структурою публічних властей і, зокрема, із затвердженням певної рівноваги в діяльності влади центру, а також у відносинах центр-периферія.
Тиск на законодавчу владу
Довгий час парламенти були привілейованим об’єктом тиску зацікавлених груп. Це було виправдано: в особі парламентів поставала реальність влади. До того ж парламентарії були найбільш доступними представниками влади в рамках політичної системи. Давалися взнаки і те, що всередині самих парламентів нерідко створювалися групи тиску. Справа дійшла до того, що в роки IV Республіки [389] регламент Національних зборів у Франції заборонив освіту всередині нього груп, що захищають приватні, локальні або професійні інтереси. Правда, самі групи не перестали існувати. Вони утворювалися під прикриттям дружніх відносин або комісій. У США конгрес відчуває на собі сильний вплив тисків різних груп та різного роду лобістських організацій, про що йшлося вище.
Тиск на себе відчуває і британський парламент. Проте всім відомо, в тому числі і зацікавленим групам, що ефективність такого тиску невисока, т. К. Парламент Великобританії діє багато в чому під диктовку виконавчої влади.
Усередині італійського парламенту привілейованим місцем тисків на нього є численні комісії, які володіють правом голосування деяких законів. Саме ці комісії є найбільш ефективним засобом відстоювання специфічних інтересів різних груп.
Ефективність тиску всередині парламентів залежить від масштабів його автономії по відношенню до виконавчої влади, стратегії зацікавлених груп, відкритого в тій чи іншій мірі доступу до нього і складу членів комісій.
Позначається вплив і соціопрофессіональних походження парламентаріїв. Не впадаючи в соціологічний детермінізм, можна стверджувати, що склад парламенту в більшій чи меншій мірі відкриває можливість для діяльності тих чи інших зацікавлених груп. Так, в роки III і IV Республік у Франції дуже масштабно були представлені особи вільних професій.
Пізніше прийшла черга масштабного представництва викладацького корпусу і чиновників.
В американському конгресі до 60 відсотків парламентаріїв є вихідцями з ділових кіл і “законників”. Зацікавлені групи при цьому широко користуються послугами колишніх конгресменів.
У Великобританії та Італії дії зацікавлених груп полегшуються в силу того, що багато парламентарів є вихідцями з активу професійних організацій. Їх іноді називають “професіоналами політики”, які до того ж мають давні зв’язки з політичними партіями.
Зацікавлені групи і виконавча влада Виконавча влада і адміністрація є привілейованим об’єктом зацікавлених груп, т. К. Саме від них залежить прийняття і здійснення політичних рішень. Не випадково в багатьох країнах Заходу склалися стійкі і постійні контакти адміністрації всіх рівнів із зацікавленими групами. Цьому сприяє факт все більш тісних зв’язків між публічній і приватній сферами економічного та соціального життя. У цьому ж напрямку розвивається і наднаціональне будівництво в Європі. Воно розвивається з урахуванням необхідності затвердження все більш тісних відносин не тільки з публічним, але і з приватним секторами.
Зацікавлені групи і територіальна влада Коли зацікавлені групи прагнуть впливати на владу, то природним є їхнє прагнення співпрацювати з політико-адміністративними структурами. І залежно від специфіки державної політики, орієнтованої, наприклад, на подальшу централізацію, децентралізацію або зміцнення основ федералізму, будується організація і діяльність зацікавлених груп. Так, в унітарній державі, наприклад у Франції, більшість зацікавлених груп є централізованими і мають свої структури в департаментах, тоді як у США чи Німеччині вони діють на федеральному і регіональному рівнях.
Однак при проведенні порівняльного аналізу слід уникати повного уподібнення офіційних структур, які приймають рішення, із структурами зацікавлених груп. Широко відомий той факт, що централізація чи децентралізація політико-адміністративних структур є тільки одним з можливих видів індикаторів процесу прийняття рішень. Так, у Німеччині та Австрії наприклад, особливе значення мають переговори на вищому рівні, тоді як у Великобританії переговори між місцевою владою та профспілками цього ж рівня, по суті справи, не приймалися в розрахунок переговірниками в особі представників місцевої влади і профспілок національного рівня.
Потрібно відзначити також і той факт, що збігаються інтереси зацікавлених груп і специфічних елементів політико-адміністративної влади можуть призводити до змін місця розташування зусиль цих груп у наданні свого тиску на владу.
На підтвердження даного твердження іноді наводять наступний приклад. Іноді федеральні влади у Вашингтоні можуть проявляти інтерес до того, щоб чинити тиск на рівні штатів. Цей інтерес викликається до життя тим, що самі штати не завжди мають можливість робити ефективний тиск на федеральному рівні. Вироблення політики з питань розвитку міст, по боротьбі з проявами расизму чи з питань подальшого розвитку освіти здійснюється на основі тісної співпраці місцевих лобістів з Вашингтоном. У такій взаємодії широко використовуються можливості права і органів юстиції.
Особливо слід відзначити той факт, що в процесі тиску зацікавлених груп особливе значення мають судові рішення і позиція судової влади взагалі. Це наочно показує приклад того, як зацікавлені групи діють в рамках Євросоюзу.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)