Інституційні групи інтересів
Ці групи базуються на формальних організаціях всередині державного апарату – виконавчої бюрократії, законодавчому корпусі, армії і воєнізованих силах підтримки порядку. Ці групи, в силу своєї безпосередньої близькості до процесу прийняття рішень, можуть чинити істотний вплив на владу і навіть визначати політику країни для досягнення своїх корпоративних чи особистих інтересів. В даному випадку відбувається з’єднання тієї чи іншої зацікавленої групи з тим чи іншим сегментом державного апарату. У підсумку ця частина державного апарата не стільки зайнята здійсненням якогось загального інтересу, скільки здійсненням свого власного приватного (корпоративного) інтересу. При цьому інституційна група може блокувати або обмежувати урядові реформи, які її стосуються або, точніше, зачіпають її інтереси.
При всій важливості своїх приватних інтересів діяльність інституційних груп не обмежується впливом на діяльність влади по відношенню до того сегменту, який представлений даною групою. Не менш важливе значення набуває вплив даної зацікавленої групи на інші сегменти адміністрації.
Показовим є той факт, що в більшості західних країн створені федерації чи асоціації місцевих або регіональних обранців, які утворюють так званий “об’єднаний корпоративістського фронт”, в якому стираються ідеологічні і багато в чому політичні відмінності його учасників. Такі асоціації існують у Франції і у Великобританії. У Німеччині та в США, в силу їх федеративного устрою, такі асоціації вельми впливові. В Італії створена нещодавно Асоціація регіонів придбала велику політичну вагу і має постійне представництво в Римі.
Організація інституційних зацікавлених груп є прекрасною ілюстрацією “топографії [384]” влади. Так, найбільш динамічні регіони або землі створили спеціальні представництва в Брюсселі, які займаються просуванням своїх інтересів у Європейському співтоваристві. Виявляється також тенденція об’єднання інституціональних зацікавлених груп з асоціаціями, інтереси яких збігаються з першими. Такі зацікавлені групи одержали найменування policycluster. Вони беруть участь у виробленні певної політики, в рамках якої адміністрації і ці групи виявляються у відносинах взаємної залежності.
Природу таких зв’язків і їх об’єктивне значення іноді важко визначити. Ясно одне: і та, і інша сторона залежать один від одного. Це тим більш яскраво виражено тоді, коли адміністрація прагне стати виразником загального інтересу. Вона, здавалося б, проводить в цьому випадку таку політику, коли приватні інтереси відходять на другий план. Однак, як нерідко виявляється на практиці, цей спільний інтерес здатний в очах чиновників ототожнюватися з приватним, по суті, корпоративістського інтересом інституційної зацікавленої групи [385].
Така зміна цінностей і ролей частково пояснює, чому асоціативні зацікавлені групи виступають з позицій захисту загального інтересу. Це особливо характерно для США в силу розмитості кордонів між політичними партіями і зацікавленими групами, а також в силу слабкої інституціоналізації публічної функції. Це ж факт, що багато пости в апараті держави нерідко дістаються “любителям”, які висуваються з ділових кіл, що не дозволяє визначити загальний інтерес і інтерес адміністрації. Показово, що, наприклад, у Франції в 1960 – 1970-ті рр. публічні зацікавлені групи орієнтувалися на захист “загального інтересу”. У ці ж роки стали виникати і інші групи, які орієнтувалися на захист споживачів, навколишнього середовища або добивалися поліпшення публічних служб.
Як приклад держави з вельми сильними інституційними групами можна назвати Радянський Союз, де офіційна заборона на діяльність недержавних організацій поєднувався з досить складною професійної та соціальної структурою суспільства. Процес прийняття рішень в СРСР відбивав впливу з боку потужних груп всередині партійно-державного апарату – військових і військово-промислового комплексу, Держплану, директорів підприємств і т. Д. Судячи з усього, ця ситуація багато в чому збереглася і в незалежних державах, що утворилися після розпаду СРСР, хоча набір “гравців” тепер дещо іншою. Як справедливо зазначає професор Г. В. Голосів, важко назвати країну, де держава була б повністю поставлено під контроль суспільства. Вимоги про це, як правило, залишаються благими побажаннями або демагогією [386].
(1 votes, average: 5.00 out of 5)