Державний устрій і політична система Бангладешу
Бангладеш – унітарна республіка з парламентською формою правління. У країні діє Конституція 1972. Країна ділиться на 6 областей: Дакка, Читтагонг, Кхулна, Раджахі, Барісал і Силхет. Кожна з них складається з округів (їх 64), районів (Тхань), яких у країні 492. Нижча адміністративна одиниця – “союз” – включає групу сіл, їх близько 4,5 тис. Сіл в країні 68 тис.
Найбільш великі міста (1999, млн чол.): Дакка (близько 7) – столиця держави, промисловий і культурний центр; Читтагонг (2,7) – головний морський порт і торгово-промисловий центр з вільною експортної зоною; Кхулна (1,6) – великий транспортний вузол; Раджшахи (0,7) – мається великий університет, відкритий в 1954.
Конституція проголосила Б. унітарної, незалежною, суверенною республікою і оголосила, що вся влада в республіці належить народу.
Б. – республіка парламентського типу з верховенством представницьких органів і чітким поділом влади. Вищу законодавчу владу представляє парламент. Виконавчу владу очолюють уряд і його прем’єр-міністр. Президент країни виконує в основному церемоніально-
Представницькі функції. Чільну роль у системі управління відіграє прем’єр-міністр. Судову систему очолює Верховний суд, який керує діяльністю всіх нижчих судових органів і стежить за тим, щоб діяльність адміністративних органів не виходила за рамки, встановлені законом, і не обмежувалися основні права громадян, зафіксовані Конституцією.
Вищий орган законодавчої влади – однопалатний парламент (Національні збори). Він складається з 300 обраних членів. Термін повноважень парламенту – 5 років. Перша його сесія скликається протягом місяця після загальних виборів. Законопроекти приймаються простою більшістю голосів депутатів; для прийняття поправок до Конституції потрібно не менше 2/3 голосів. Всі законопроекти (крім фінансових) потребують санкції президента. Президентське вето може бути відхилене повторним прийняттям білля в парламенті. Право вето практично не поширюється на процес прийняття поправок до Конституції.
Вищий орган виконавчої влади – центральний уряд. Його головою є прем’єр-міністр. Всі члени уряду призначаються президентом. Однак відповідно до Конституції на посаду прем’єр-міністра повинен бути призначений лідер партії більшості в парламенті. Уряд складається президентом за порадою прем’єр-міністра. Міністром може бути тільки депутат парламенту. Уряд несе колективну відповідальність перед Національними зборами і знаходиться при владі, поки має підтримкою більшості членів парламенту. В іншому випадку він повинен піти у відставку або прем’єр-міністр запропонує президенту розпустити парламент і призначити нові вибори. Відставка глави уряду означає розпуск останнього.
Глава держави – президент. Обирається строком на 5 років депутатами парламенту. Він залежить від партії більшості, яка висунула його і забезпечила обрання президентом. Розбіжності між ними можуть призвести до відставки президента, як це сталося з Б. Чоудхурі в результаті його конфлікту з керівництвом БНП в червні 2002. Замість нього у вересні на пост глави держави був обраний інший прихильник цієї партії – І. Ахмед. Президент може бути усунений з посади в порядку імпічменту, за цю пропозицію повинні проголосувати не менше 2/3 членів парламенту. Формально глава держави має широкі повноваження. Він призначає і зміщує відповідно до встановлених правил прем’єр-міністра, міністрів, членів Верховного суду, послів, членів Виборчої комісії. На президента покладається верховне командування Збройними силами республіки. Він скликає сесії парламенту і розпускає його. Володіє відкладальною вето. Проте всі ці функції президент здійснює за порадою прем’єр-міністра.
На першій після виборів сесії парламент обирає спікера і його заступника. Спікер головує на засіданнях Національних зборів, керує його роботою, стежить за дотриманням регламенту. У разі тимчасової відсутності президента його обов’язки виконує спікер палати, а роботу спікера проводить його заступник.
Глава вищого органу виконавчої влади – прем’єр-міністр. Він призначається президентом з членів парламенту за умови, що кандидат має у своєму розпорядженні довірою більшості депутатів. Свої повноваження президент здійснює за рекомендаціями прем’єр-міністра, який і є головною ланкою в державній машині Б.
Виборче право надане громадянам, що досягли 18 років. Віковий ценз для депутата парламенту – 25 років, для президента – 35 років. Парламент обирається строком на 5 років за допомогою прямих, таємних і рівних виборів за мажоритарною системою відносної більшості. Для проведення виборів в країні створюються 300 приблизно рівних за чисельністю населення виборчих округів, від кожного з яких проходить один депутат. Якщо у якогось кандидата немає суперників, то він залишається обраним без голосування. Цей же принцип діє і у випадку інших виборів (наприклад, президентських).
В областях керівництво адміністративним апаратом здійснює комісар, призначений центром, в округах – заступник комісара, в Тхань – районний адміністратор, в “союзі” – керівник місцевої адміністрації. Нижчий державний орган призначається вищестоящим і йому підпорядковується. На всіх цих рівнях існують органи самоврядування (“паришад”), обираних населенням на 5 років.
Видатні діячі держави. Шейх Муджибур Рахман (1920-75), перший керівник Б. в 1972-75. Зіаур Рахман (1936-81), з кін. серпня
1975 – начальник штабу Сухопутних військ, з листопада
1976 – керівник військового режиму в країні, в 1977-81 – президент Б. Халеда Зія Рахман (нар. 1945), вдова Зіаур Рахмана, керівник БНП, прем’єр-міністр у березні 1991-червні 1996 і в жовтні
2001. Хасина Вазед (нар. 1946), дочка Муджибур Рах-мана, очолює “Авамі ліг”. Прем’єр-міністр (червень 1996-червень 2001).
У Б. існує багатопартійна система; в країні налічується приблизно 100 політичних партій. Однак на практиці діє двопартійна система: БНП і “Авамі ліг” панують на політичній арені і поперемінно змінюють один одного біля керма влади. Після виборів у жовтні 2001 мають у парламенті відповідно 196 і 58 місць. Національна партія (створена в листопаді 1983) була утворена під егідою армії для зміцнення військового режиму. Її керівник – Х. М. Ершад. У парламенті у неї 19 місць. “Джамаат-і ісламі” (створена в серпні 1941) – найстаріша Фундаменталістська партія. Її лідер – Маулана Нізамі. У парламенті має 17 місць. Національна народна партія Б. (ННПБ) функціонує з осені 1967 (до цього була частиною общепакістанской партії того ж назви). Глава ННПБ – Музаффар Ахмад. Виступала за широкі демократичні перетворення, за незалежність Б. Бореться проти реакційних, ісламістських сил, за зміцнення секуляризму і демократії. Комуністична партія Б. (КПБ). Лідер – Манзурул Ахсан Хан. Діє з березня 1948, активно боролася за автономні права Східної Бенга-ща, за утворення незалежної НРБ.
Основні групи підприємців об’єднує Федерація торгово-промислових палат Б. Вона виступає за створення сприятливих умов для економічного зростання за провідної ролі приватного сектора. Координує діяльність регіональних торгово-промислових палат (Дакки, Чіттагонга і т. д.), галузевих спілок підприємців і виробників. Асоціація споживачів Б. стежить за цінами на готові вироби.
Великими профспілковими організаціями є Об’єднаний рада робітників і службовців; Профспілка інженерів, лікарів і працівників сільського господарства; Асоціація медичних працівників, Федерація працівників дорожнього транспорту. Ряд профспілок примикає до політичних партій. Основні селянські організації: Селянський союз КПБ, Селянська організація “Авамі ліг”, Селянський союз ННПБ. Під впливом політичних партій створювалися і діють Студентська ліга і Народна молодіжна ліга (“Ава-ми ліг”), Молодіжна ліга і Союз студентів (КПБ), Націоналістична студентська партія (НПБ), Студентський союз Б. (ННПБ). Інші про – громадської організації: Асоціація жінок Б., Федерація Червоного Хреста, Асоціація біженців.
Внутрішня політика Б. спрямована на подолання економічної відсталості країни, підвищення життєвого рівня населення. Важливим завданням є демократизація політичного життя, зміцнення парламентського ладу, а також відстоювання секуляристських принципів і обмеження ісламського радикалізму.
Зовнішня політікаБ. в чому покликана допомогти вирішенню внутрішніх проблем, розвитку співробітництва на міжнародній арені, зміцненню національної безпеки. Б. бере активну участь у діяльності ООН, її головних органів і спеціалізованих установ, в миротворчих операціях ООН. У 2001 з 15 таких операцій вона брала участь в 10. Важливе завдання зовнішньої політики Б. – зміцнення співробітництва з сусідніми країнами, особливо з Індією.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)