Предмет конституційного права зарубіжних країн

Вивчимо предмет конституційного права зарубіжних країн. Конституційне право зарубіжних країн розглядають як науку і навчальну дисципліну.

Предмет конституційного права зарубіжних країн як науки дозволяє вивчити рівень суспільних відносин в економічній, політичній, соціальній і духовній сферах життя суспільства в конкретній державі.

При цьому особливе місце в предметі дослідження займають відносини, які пов’язані з участю громадян в реалізації публічної влади. Ця галузь правознавства системно досліджує найважливіші політичні відносини і інститути, які виражені переважно в конституційно-правовій формі. Всім вищевказаним характеризується предмет конституційного права зарубіжних країн як науки.

Національне конституційне право – це упорядкована сукупність правових норм, що містяться в конституціях, законах, інших внутрішніх правових джерелах і регулюючих певну категорію громадських відносин (устрій держави, систему органів влади, правове становище особи). Воно є головною галуззю права, яка визначає основи і принципи інших правових сфер.

Радянської вищій школі було властиво вивчення не одного, а двох предметів державного права зарубіжних країн:

– предмета державного права буржуазних держав;

– предмета державного права соціалістичних держав.

Подібний підхід до поділу предметів вивчення сприяв підвищеної ідеологізації та політизації юридичної освіти та правознавства.

В даний час в світі існує більше 200 держав, кожне з яких має свою національну правову систему. Вона відображає соціальні, економічні, політичні та культурні особливості даної країни.

Залежно від рівня соціально-економічного розвитку прийнято виділяти такі групи держав:

– високорозвинені країни (ряд країн Заходу, Японія);

– середньорозвинених держави (Португалія, Греція, Туреччина і т. д.);

– колишні соціалістичні країни (Угорщина, Чехія, Словаччина, Болгарія, Румунія, Македонія і т. д.);

– країни, що розвиваються, більшість з яких були колоніями або залежними територіями ряду європейських колоніальних держав (Алжир, Єгипет, Кенія, Індія, Пакистан, Конго і т. д.);

– країни, які зберігають соціалістичну платформу, але активно впроваджують ринкові елементи (Китай, В’єтнам, Лаос, Куба).

При вивченні даного курсу і його предмета велике значення має дослідження конституційно-правового і політичного розвитку країн Заходу.

Поняття “конституційне право зарубіжних країн” не передбачає наявність особливої ​​правової галузі. Даний термін використовують при позначенні відгалуження від єдиної науки конституційного права, порівняльному вивченні конституційного права різних країн. У будь-якій системі національного права присутній своє конституційне право, яке являє собою сукупність специфічних правових норм, що функціонують на території даної держави.

У конституційному праві зарубіжних держав виділяють Загальну і Особливу частини.

Загальна частина покликана забезпечити цілісне уявлення про поняття, принципи соціально-економічного, політичного і територіального устрою держав, основи теорії конституції, інститутах конституційного права. Особлива частина містить аналіз реального досвіду функціонування конституційної сфери окремих держав з урахуванням різноманіття форм їх політичного устрою і специфіки законодавства.

У Загальній частині узагальнено розглядаються державно-правові інститути, а в Особливої ​​частини вивчаються основи конституційного права певної держави.

Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна за обсягом помітно менше, ніж відповідна їй наука.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Предмет конституційного права зарубіжних країн