Предмет конституційного права зарубіжних країн
Вивчимо предмет конституційного права зарубіжних країн. Конституційне право зарубіжних країн розглядають як науку і навчальну дисципліну.
Предмет конституційного права зарубіжних країн як науки дозволяє вивчити рівень суспільних відносин в економічній, політичній, соціальній і духовній сферах життя суспільства в конкретній державі.
При цьому особливе місце в предметі дослідження займають відносини, які пов’язані з участю громадян в реалізації публічної влади. Ця галузь правознавства системно досліджує найважливіші політичні відносини і інститути, які виражені переважно в конституційно-правовій формі. Всім вищевказаним характеризується предмет конституційного права зарубіжних країн як науки.
Національне конституційне право – це упорядкована сукупність правових норм, що містяться в конституціях, законах, інших внутрішніх правових джерелах і регулюючих певну категорію громадських відносин (устрій держави, систему органів влади, правове становище особи). Воно є головною галуззю права, яка визначає основи і принципи інших правових сфер.
Радянської вищій школі було властиво вивчення не одного, а двох предметів державного права зарубіжних країн:
– предмета державного права буржуазних держав;
– предмета державного права соціалістичних держав.
Подібний підхід до поділу предметів вивчення сприяв підвищеної ідеологізації та політизації юридичної освіти та правознавства.
В даний час в світі існує більше 200 держав, кожне з яких має свою національну правову систему. Вона відображає соціальні, економічні, політичні та культурні особливості даної країни.
Залежно від рівня соціально-економічного розвитку прийнято виділяти такі групи держав:
– високорозвинені країни (ряд країн Заходу, Японія);
– середньорозвинених держави (Португалія, Греція, Туреччина і т. д.);
– колишні соціалістичні країни (Угорщина, Чехія, Словаччина, Болгарія, Румунія, Македонія і т. д.);
– країни, що розвиваються, більшість з яких були колоніями або залежними територіями ряду європейських колоніальних держав (Алжир, Єгипет, Кенія, Індія, Пакистан, Конго і т. д.);
– країни, які зберігають соціалістичну платформу, але активно впроваджують ринкові елементи (Китай, В’єтнам, Лаос, Куба).
При вивченні даного курсу і його предмета велике значення має дослідження конституційно-правового і політичного розвитку країн Заходу.
Поняття “конституційне право зарубіжних країн” не передбачає наявність особливої правової галузі. Даний термін використовують при позначенні відгалуження від єдиної науки конституційного права, порівняльному вивченні конституційного права різних країн. У будь-якій системі національного права присутній своє конституційне право, яке являє собою сукупність специфічних правових норм, що функціонують на території даної держави.
У конституційному праві зарубіжних держав виділяють Загальну і Особливу частини.
Загальна частина покликана забезпечити цілісне уявлення про поняття, принципи соціально-економічного, політичного і територіального устрою держав, основи теорії конституції, інститутах конституційного права. Особлива частина містить аналіз реального досвіду функціонування конституційної сфери окремих держав з урахуванням різноманіття форм їх політичного устрою і специфіки законодавства.
У Загальній частині узагальнено розглядаються державно-правові інститути, а в Особливої частини вивчаються основи конституційного права певної держави.
Конституційне право зарубіжних країн як навчальна дисципліна за обсягом помітно менше, ніж відповідна їй наука.