Образи чиновників губернського міста N. Образ автора. Ліричні відступи в поемі М. В. Гоголя “Мертві душі” – Україна – ПРОЗА Й ПОЕЗІЯ ПІЗНЬОГО РОМАНТИЗМУ Й ПЕРЕХОДУ ДО РЕАЛІЗМУ ХІХ СТ
Мета – формувати компетентності: Предметні (розуміння особливостей зображення чиновників у поемі М. В. Гоголя “Мертві душі”; уміння характеризувати персонажів, визначати їхню роль та значення у творі; уміння аналізувати художній твір; критичне мислення; мовлення; естетичний смак); Ключові (уміння вчитися: прагнення нових знань; розуміння системи образів для розкриття ідейного задуму твору; комунікативну: уміння працювати в групі; толерантне ставлення до думок та почуттів оточуючих; інформаційну: навички визначення ролі деталі в тексті, ефективної роботи з книгою; загальнокультурну: читацькі інтереси; світогляд).
Тип уроку: урок опанування нових знань і формування на їхній основі вмінь та навичок.
Міжпредметні зв’язки: українська художня культура (мистецтво).
Обладнання: портрет М. В. Гоголя, тексти поеми “Мертві душі”, ілюстрації О. О. Агіна до неї.
Ідея міста – найвищої міри порожнеча. Марнослів’я. Плітки, що перейшли межі.
Як усе це виникло з неробства і набуло виразу смішного найвищою мірою,
Як люди недурні доходять до продукування скоєних дурниць.
М. В. Гоголь (нотатки до першого тому)
ПЕРЕБІГ УРОКУ
І. ОРГАНІЗАЦІЙНИЙ МОМЕНТ
ІІ. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
1. Перевірка домашнього завдання
(Охочі зачитують написане вдома есе “Чичиков – герой нашого часу?”.)
2. Інтерактивний прийом “Одне слово про героя”
· Висловіть “одне слово про героя”: Чичиков – … ; Манілов – … ; Коробочка – … ; Ноздрьов – … ; Собакевич – … ; Плюшкін – … .
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Робота з епіграфом
· Як ви розумієте епіграф до уроку?
IV. РОБОТА НАД ТЕМОЮ УРОКУ
1. Вступне слово вчителя
– У поемі “Мертві душі” образи поміщиків тісно пов’язані з образами тих, хто наближений до влади. Брехня, хабарництво і бажання наживи характеризують кожен з образів чиновників. Дивно, як легко й невимушено автор змальовує огидні по суті портрети, до того ж настільки майстерно, що ні на мить не сумніваєшся в реальності кожного характеру. На прикладі чиновників у поемі “Мертві душі” показано найактуальніші проблеми Російської імперії середини ХІХ ст. Крім кріпосного права, яке гальмувало суспільний розвиток, справжньою проблемою був великий чиновницький апарат, на утримання якого виділяли величезні кошти. Люди, у руках яких зосереджено владу, працювали тільки задля накопичення власних капіталів і поліпшення свого добробуту, обкрадаючи і державу, і її народ.
2. Аналіз образів героїв літературного твору
· Зачитайте цитати, що містять опис чиновників міста N.
3. Повідомлення учнів (за випереджальним домашнім завданням)
1-й учень. У поемі немає окремо прописаних образів державних службовців, але побут і характери показано дуже точно. Образи чиновників міста N. з’являються з перших сторінок твору. Чичиков відвідує кожного з них: поступово знайомить читача з губернатором, віце-губернатором, прокурором, головою палати, поліцмейстером, поштмейстером і багатьма іншими. чичиков лестив усім, завдяки чому привернув до себе увагу кожного. У чиновницькому світі панували невиправдана пишність, недоречний пафос і фарс. Так, будинок губернатора під час звичайного обіду було освітлено як для балу, оздоблення засліплювало, а дами були вдягнені в найкращі сукні.
Чиновники в місті були двох типів: перші були тонкими та всюди ходили за дамами, намагаючись зачарувати їх поганим французьким і сальними компліментами. чиновники другого типу нагадували самого чичикова: не товсті й не тонкі, з круглими рябими обличчями і зализаним волоссям, вони роздивлялися навсібіч, намагаючись знайти для себе прибуткову партію для шлюбу або вигідну справу. При цьому кожен намагався одне одному напакостити, зробити якусь підлість, зазвичай це відбувалося через дам, але стрілятися через такі дрібниці ніхто не збирався. Щоправда, на обідах вони вдавали, ніби нічого не відбувається, обговорювали “Московські новини”, собак, Карамзіна, смачні страви та плітку – вали про чиновників інших відомств.
Характеризуючи прокурора, Гоголь з’єднує високе й низьке: “Був ні товстий, ні тонкий собою, мав на шиї Анну, і говорили навіть, що був представлений до зірки; втім, був великий добряк і навіть сам вишивав іноді по тюлю…”. Зауважте, тут нічого не сказано про те, за що ця людина отримала нагороду (орденом Святої Анни нагороджували за “правду, благочестя і відданість” та за військові заслуги). Але ані про участь у битвах, ані про епізоди виявлення благочестя й відданості не йдеться зовсім. Головним стає те, що прокурор займається рукоділлям, а не своїми посадовими обов’язками. Собакевич про прокурора висловлюється невтішно: прокурор, мовляв, людина пуста, тому сидить удома, а працює за нього стряпчий, відомий хапуга. Тут і говорити не варто про якийсь порядок, якщо важливі рішення ухвалює людина, що зовсім не розуміється на справі, доки уповноважена особа “вишиває по тюлю”.
Схожий прийом використано в описі поштмейстера, серйозної і мовчазної людини, низенького, але дотепника й філософа. Тільки тут різні характеристики об’єднано в один ряд: “низенький”, “але філософ”. Тобто зріст стає алегорією на розумові здібності цієї людини.
Реакцію на реформи також показано досить іронічно: від нових призначень і кількості паперів державні службовці худнуть, але дехто зберіг колишні форми. А на наради, за словами Гоголя, збиралися тільки тоді, коли можна погуляти або пообідати, але в цьому, звісно, не чиновники винні, а менталітет народу.
Гоголь у “Мертвих душах” зображує чиновників тільки за обідами, грою у віст або інші карткові ігри. Тільки один раз читач бачить чиновників на робочому місці, коли Чичиков приїхав оформляти купчу на селян. У відомстві Павлу Івановичу недвозначно натякають, що справи без хабара не просуватимуться, а вже про швидке розв’язання будь-якого питання без певної суми і говорити нема чого. Жодного прохання не розглядають без хабара. Це підтверджує і поліцмейстер, якому “Варто тільки моргнути, проходячи повз рибного ряду або льоху”, і в нього з’являються балики й хороші вина.
2-й учень. Найбільш жорстокою є повість про капітана Копєйкіна. Інвалід війни в пошуках правди й допомоги вирушає з російської глибинки до столиці, щоб просити аудієнції у царя. Надії Копєйкіна розбиваються о страшну реальність: поки міста й села бідують і недоотримують грошей, столиця розкошує. Зустріч із царем щоразу відкладають. Абсолютно зневірившись, капітан Копєйкін пробирається до приймальні високопосадовця, вимагаючи, щоб його питання розглянули негайно, інакше він, Копєйкін, із кабінету нікуди не піде. чиновник запевняє, що зараз ветерана відвезуть до самого імператора, і на мить читач вірить у щасливий результат – радіє та сподівається разом із Копєйкіним, що їде в бричці. Однак повість закінчується невтішно: після цього випадку Копєйкіна більше ніхто не бачив. цей епізод насправді лякає, адже людське життя виявляється дрібницею, утратою, від якої аніскільки не постраждає вся система.
Коли аферу Чичикова розкрили, арештовувати Павла Івановича не поспішали, тому що ніяк не могли зрозуміти, чи то його потрібно затримати, чи то він сам усіх затримає й винуватими зробить. Характеристикою чиновників у “Мертвих душах” можуть бути слова автора про те, що це такі люди, які сидять собі спокійно осторонь, накопичують капітальчик і влаштовують своє життя за рахунок інших. Марнотратство, бюрократія, хабарництво, кумівство й підлість – ось що характеризувало владу в Росії XIX ст.
4. Слово вчителя
– Оповідач у поемі – це реальна людина, що має свою біографію, це образ автора з багатьма властивими йому думками і рисами. Образ оповідача розкрито в ставленні до навколишньої дійсності. Його думки висловлює вся система образів. Перебуваючи в центрі поеми, він відкрито звертається до читача і не тільки розповідає про героїв, а й оцінює їх, передає свої думки, навіяні картинами життя.
І хоча образ оповідача близький авторові, їхні особистості не тотожні. Розповідь у поемі ведеться від імені ідеальної особистості, якою уявляє її автор. через образ оповідача в поемі відбувається все те, що близьке й дороге авторові, що він любить і що сприймає душею. Оповідач, як і автор,- самотній мандрівник, який шукає щастя. Де людина, яка багато бачила й пережила. Він не сприймає зло і несправедливість, виступає проти вульгарності й міщанства та шукає нові форми людського спілкування й існування. Оповідач вільно й відкрито, не приховуючи своєї іронії, висловлює передові погляди своєї епохи, розкриває вади й хвороби суспільства.
V. УЗАГАЛЬНЕННЯ Й СИСТЕМАТИЗАЦІЯ ЗДОБУТИХ ЗНАНЬ
1. Творчо-аналітична робота
· Що ми називаємо ліричним відступом у творі?
· Наведіть приклади ліричного відступу в поемі “Мертві душі”.
· З якою метою автор викорисовує ліричні відступи?
· Назвіть найважливіші теми авторських відступів у творі. (Дві найважливіші теми авторських роздумів – тема Росії і тема дороги – зливаються в ліричному відступі, який завершує перший том поеми.)
2. Завершальне слово вчителя
– Головні герої “Мертвих душ” повинні були втілювати три головні російські прошарки: поміщиків, селян і чиновників. Особливу увагу приділено поміщикам, у яких Чичиков скуповує мертві душі: Манілову, Коробочці, Ноздрьову, Плюшкіну і Собакевичу. чиновники в цій поемі досить схожі на поміщиків. Дуже виразним персонажем є губернський прокурор, який помирає від потрясіння, дізнавшись про аферу Чичикова. Так з’ясовується, що він теж умів відчувати. Але взагалі, на думку Гоголя, чиновники вміють лише брати хабарі.
Селяни є епізодичними персонажами, їх у поемі зовсім мало: кріпосні поміщиків, випадкові зустрічні. Селяни – це загадка. Чичиков довго розмірковує про російський народ, фантазує, дивлячись на довгий список мертвих душ.
VI. ПІДБИТТЯ ПІДСУМКІВ УРОКУ. РЕФЛЕКСІЯ
1. Інтерактивний прийом “Однією фразою…”
· Однією фразою по черзі підбийте підсумок уроку.
2. Інтерактивний прийом “Мікрофон”
· Завершіть речення: “Несподіваним для мене сьогодні стало…”.
VII. ДОМАШНЄ ЗАВДАННЯ
Для всіх: прочитати повість “Сорочинський ярмарок” М. В. Гоголя.
Випереджальне (Для охочих): переглянути екранізацію повісті (1938, реж. М. В. Екк; або 1985, реж. В. Б. Смєхов).
(2 votes, average: 5.00 out of 5)