Відкриті черепно-мозкові травми
Відкриті черепно-мозкові травми (ЧМТ) відрізняються більшою тяжкістю і різноманітністю психічних порушень внаслідок можливості приєднання інфекційних ускладнень. При цьому характер психічних розладів на ранніх стадіях визначається тяжкістю травми, проведеним відновним лікуванням (операцією) і виразністю інтракраніальних інфекційних ускладнень, а на більш пізніх – топікою ураження, преморбідні особливостями особистості, наявністю супутніх захворювань і виразністю психотравмуючих переживань.
У гострому періоді у більшості хворих відзначаються стану виключення (кома, сопор, оглушення) або потьмарення (сутінкові розлади, делірій, аменция) свідомості, можливий розвиток інших травматичних психозів. При цьому найбільш складними (в диференційно-діагностичному відношенні) синдромами раннього посттравматичного періоду є деліріозний і “лобовий”. Вже на стадії відновлення у значної кількості постраждалих виявляються ознаки невротичної фіксації на стан свого здоров’я або на події, пов’язані з НС та її наслідками. При цьому нерідко відзначається загострення преморбідні особистісних рис хворих.
У разі приєднання інфекційних ускладнень, поряд з розладами, типовими для ЗТМ, можуть мати місце власне інфекційні психози, в основі яких лежать різноманітні психопатологічні прояви, що відносяться до так званих екзогенним типам реакції (по К. Бонгеффера): синдроми порушеної свідомості, галюцинози, корсаковский, астенічний синдроми і т. д. При цьому їх протягом можливо у формі:
а) транзиторних психозів, як правило запаси яких вичерпуються синдромами вимкненого і затьмареної свідомості (оглушення, сопор, кома, делірій, аменция, сутінкове потьмарення свідомості, онейроид);
б) затяжних психозів, що протікають без порушення свідомості (так звані перехідні синдроми: галюциноз, галюцинаторно-параноїдний синдром, кататоноформное, депресивно-параноидное і маніакальне стану, апатичний ступор, конфабулез);
в) необоротних психічних розладів з ознаками органічного ураження головного мозку (корсаковский, різні варіанти психоорганічного синдрому, недоумство).
Слід також підкреслити, що вже на стадії відновлення характер психічних розладів в чому визначається локалізацією ураження головного мозку. Так, зокрема, при пошкодженні потиличних часток можуть відзначатися явища метаморфопсії, порушення сприйняття світла, сліпота, розлади схеми тіла, явища деперсоналізації. Розлади схеми тіла, з почуттям “відриву кінцівок”, зміни їх форми, розміру і т. Д. Характерно і для ураження тім’яних часток. Пошкодження скроневих областей, як правило, обумовлює розвиток різних слухових, смакових і нюхових ілюзорно-галюцинаторних розладів. Нарешті, в разі поразки медіобазальних відділів головного мозку (лімбічної комплексу) в основному виявляються мнестичні і афективні (тривога, депресія, страх, туга) розлади.
Найбільшою топічної “чутливістю” відрізняються розлади сприйняття, психопатологічна структура яких багато в чому залежить від латералізації ушкодження, а внаслідок того що травматичні ушкодження, за рідкісним винятком, носять розлитий характер, дане положення набуває не тільки теоретичне, а й істотне практичне значення. Так, зокрема, лише при ураженні правої півкулі спостерігаються нюхові і смакові галюцинації, частіше відзначаються зорові і невербальні слухові обмани. Причому останні носять змащений характер, нечіткі, а зорові позбавлені просторово-часової визначеності, проектуються в темне поле зору закритих очей (їх бачать у зовнішньому просторі, але “внутрішнім оком”). При ураженні ж лівої півкулі переважають вербальні слухові галюцинації, а зорові наділені конкретної просторової і тимчасової орієнтацією, екстрапроекціей (Адріанов О. С., 1986; Брагіна Н. Н., Доброхотова Т. А., 1988).
Особлива клінічна картина спостерігається при вогнепальних пораненнях черепа. Так, астенічний синдром відзначається приблизно в половині випадків, відрізняючись клінічної виразністю, глибиною і стійкістю. Психотичні картини характеризуються, в основному, синдромом оглушення. При стиханні гостроти ранового процесу психічні розлади зберігаються у формі глибокої астенії з появою ознак, які прогностично налаштовують лікарів на перспективу формування у пацієнта психоорганічного синдрому; провідними стають осередкові симптоми ураження мозку в залежності від локалізації поранень.
Особливе значення при пораненнях в череп мають поразки орбітальних областей і очей. У поранених з такою локалізацією астенічна симптоматика протікає, як правило, на негативно забарвленому афективному фоні, обумовленому емоційною реакцією і фіксацією на думках про втрати зору (повної або часткової), косметичному дефекті, психічної неповноцінності при загальному фізичному здоров’ї.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)