Декомпресія (кесонна хвороба)
Як професійне захворювання водолазів декомпресійна хвороба займає особливе місце в ряду захворювань нервової системи. Багато підводні об’єкти промисловості, транспорту, в тому числі військові, не можуть обійтися без обслуговування водолазами, найчастіше на глибинах в десятки метрів. Не зайвим буде згадати і що стало модним в останні роки аматорське підводне плавання (дайвінг), яке також регулярно поставляє “клієнтів” медикам.
Розвитку декомпрессионной хвороби сприяє важка фізична робота на глибині, переохолодження, тривалий вплив на організм підвищеного парціального тиску кисню, а найголовніше – порушення режимів декомпресії при підйомі з великих глибин (швидкий підйом). Великий внесок у вивчення неврологічних форм декомпрессионной хвороби вніс М. П. Єлінський – співробітник кафедри нервових хвороб ВМедА, який розробив загальновизнану газову теорію патогенезу ураження нервової системи при декомпрессионной хвороби. М. П. Єлінський виділив чотири основні неврологічні форми хвороби:
– Ураження структур периферичної нервової системи (невропатії і невралгії);
– Спинальні порушення;
– Церебральні розлади;
– Множинні ураження нервової системи.
Поразки структур периферичної нервової системи відрізняються відносною легкістю клінічних проявів і частіше представлені у вигляді невралгій.
Спинальні розлади характеризуються значною вагою клінічних проявів: це можуть бути парези, паралічі, порушення чутливості, тазові розлади, часто з інвалідизацією постраждалих. Страждають насамперед нижні кінцівки, парези рук рідкісні. Латентний період короткий. Розвитку рухових порушень передують продромальний явища у вигляді парестезії, оперізують болів, загальної слабкості, адинамії. При несвоєчасній і неадекватною лікувальної рекомпресії ураження спинного мозку призводять до розвитку необоротної нижньої параплегії.
Найважчі і швидко розвиваються порушення виникають при газовій емболії головного мозку. Латентний період становить кілька хвилин. Виникають загальномозкові симптоми (головний біль, адинамія, психомоторне збудження, запаморочення, нудота, блювота), прогресують кількісні зміни свідомості (кома). Масивна газова емболія головного мозку може призводити до різкого порушення кровообігу, не сумісного з життям. Правда, завдяки багатому кровопостачанню головного мозку його поразки зустрічаються досить рідко і регресують швидше інших неврологічних розладів.
У половині всіх випадків декомпрессионной хвороби спостерігаються багаторівневі ураження нервової системи. При цьому неврологічні синдроми комбінуються в різних поєднаннях залежно від тяжкості та локалізації ушкоджень.
Лікування. Єдиний специфічний етіопатогенетичний спосіб терапії – лікувальна рекомпрессия в барокамері, яка повинна проводитися в максимально короткі терміни після розвитку гострої стадії декомпрессионной хвороби і з дотриманням декомпресійних режимів, встановлених відповідними інструкціями. Під впливом підвищеного тиску бульбашки газу знову розчиняються, і кровообіг відновлюється. Після завершення декомпресії постраждалих необхідно направляти на стаціонарне обстеження та лікування, навіть якщо резидуальні симптоми виражені мінімально. Призначають симптоматичне патогенетичне лікування.
Наслідки декомпрессионной хвороби відрізняються широкою варіабельністю. Спинальні варіанти поразок часто закінчуються стійкими паралічами, парезами, розладами функцій тазових органів. Церебральні розлади (якщо не призводять до летального результату в гострому періоді) в плані прогнозу більш сприятливі: вогнищеві ураження при них менш стійкі, оскільки скупчення газу в церебральних судинах швидко елімінуються. Симптоми ураження периферичних нервів, як правило, швидко регресують.
Профілактика забезпечується ретельним медичним відбором осіб для робіт, пов’язаних з перебуванням в середовищі з підвищеним барометричним тиском, а також жорстким дотриманням вимог документів, що регламентують режими декомпресії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)