Хвороби і травми органів дихання
Вимірювання обхвати грудної клітини. При вдиху і видиху піднімається і опускається грудна клітка, а отже, змінюється і її обхваті. У стані вдиху він більше, в стані видиху менше. Зміна обхвати грудної клітки при вдиху і видиху називається екскурсією грудної клітки. Чим вона більша, тим більше може бути збільшена грудна порожнина, а легкі можуть набрати більше повітря. Більш того, при спортивних тренуваннях обсяг грудної порожнини збільшується, а отже, збільшується і екскурсія грудної клітки. Її неважко виміряти самому. Робити це зручно удвох (рис. 85). Спочатку вимірювання проводять на вдиху, потім на видиху. Для цього потрібна мірна стрічка, якою користуються кравці.
Випробуваному пропонують підняти руки і накладають вимірювальну стрічку так, щоб на спині вона стосувалася кутів лопаток, а на грудях проходила по нижньому краю соскових кружків у чоловіків і над молочними залозами у жінок. Під час вимірювання руки повинні бути опущені.
Вимірювання на вдиху. Випробуваному пропонують глибоко вдихнути. М’язи напружуються не можна, плечі не піднімати.
Вимірювання на видиху. Випробуваному пропонують зробити глибокий видих. Плечі не опускати, що не сутулитися.
У нормі різниця обхвати грудної клітини в стані глибокого вдиху і в стані глибокого видиху у дорослих дорівнює 6-9 см.
Життєва ємність легенів. Важливим показником дихання є життєва ємність легень (ЖЕЛ). ЖЕЛ складається з обсягу спокійного вдиху / видиху (≈500 см3), додаткового (резервного) обсягу вдиху (≈1500 см3) і резервного обсягу видиху (≈1500 см3), що в сумі становить близько 3500 см3. Якщо людина зробить самий глибокий вдих, а потім максимально видихне, то обсяг видихнути повітря і складе життєву ємність. Але й після цього видиху в легенях залишиться ще якусь кількість повітря. Це залишковий повітря, його обсяг приблизно 1000-1200 см3.
Життєва ємність легенів залежить від віку, статі, зросту, а також від ступеня тренованості людини. Для вимірювання ЖЕЛ використовують спірометр (рис. 86).
Для людини важливі не тільки життєва ємність легенів, але і витривалість дихальної мускулатури. Вона вважається хорошою, якщо при п’яти пробах, проведених поспіль, результати не знижуються.
У чому переваги людей, що мають високу ЖЕЛ? При важкій фізичній роботі, наприклад при бігу, вентиляція легенів досягається за рахунок великої глибини дихання. Людині, у якої ЖЕЛ невелика та ще й дихальні м’язи слабкі, доводиться дихати часто і поверхнево. Це призводить до того, що свіжий повітря залишається переважно в повітроносних шляхах і лише невелика частина його доходить до альвеол.
Хвороби дихальної системи. Поряд з короткочасно протікають хворобами, наприклад грип, ангіну, існують хронічні захворювання дихальної системи. Найбільш грізними є туберкульоз і рак легені. Вони починаються непомітно, і кілька місяців або навіть років людина про них може і не підозрювати. Між тим лікування найбільш успішно в початковій стадії хвороби.
Флюорографія – це дослідження грудної клітки шляхом фотографування зображення зі світиться рентгенівського екрану, за яким знаходиться обстежуваний. Зняті плівки досліджують фахівці. Якщо вони виявляють відхилення від норми, хворого запрошують для більш детального обстеження.
Збудник туберкульозу – паличка Коха. Вона може потрапити в організм через дихальні шляхи, а також разом з їжею, наприклад з непрокіпяченним молоком, отриманим від хворої на туберкульоз корови. У несприятливих для людини умовах мікроби активізуються. Вони проникають в легені (частіше) або інші органи і там розмножуються, що веде до захворювання.
Флюорографія дозволяє вчасно виявити і рак легені (рис. 87). Це захворювання найчастіше зустрічається у курців. Хвороба починається з того, що епітеліальна тканина деяких бронхів перероджується і починає розростатися. Пухлина пригнічує вплив на життєдіяльність організму, веде до його крайнього виснаження, а потім до смерті.
Флюорографію повинен проходити кожна людина хоча б раз на два роки. Особам, робота яких пов’язана з людьми, а також учням флюорографію необхідно проходити щорічно.
Перша допомога потопаючому. Після того як потопаючого витягли з води, насамперед треба звільнити його дихальні шляхи від води. З цією метою потерпілого кладут животом на коліно, як показано на малюнку 88, А, і різкими рухами здавлюють живіт і грудну клітку або різко струшують потерпілого (рис. 88, Б). Після видалення води при необхідності застосовують штучне дихання.
Допомога при задушенні та заваліваніі землею. Удушення може відбутися при стисненні горла, при западінні мови. Останнє часто трапляється при непритомності, коли людина раптово втрачає свідомість. Тому насамперед треба прислухатися до його дихання. Якщо воно супроводжується хрипом або припиняється зовсім, необхідно відкрити потерпілому рот і відтягнути його мову вперед або змінити положення голови, відкинувши її назад (рис. 89). Корисно дати понюхати нашатирний спирт. Це збуджує дихальний центр і сприяє відновленню дихання.
Особливо важкі поразки органів дихання бувають при завалах землею. Після вилучення людини з завалу необхідно насамперед відновити його дихання. Спочатку треба очистити рот і ніс від бруду, потім почати штучне дихання, непрямий масаж серця. Тільки після відновлення дихання можна приступити до огляду пошкоджень, накладенню джгутів і шин.
При наданні допомоги потопаючому або потерпілому в завалах важливо зігріти хворого. Його розтирають, закутують у теплий одяг, дають чай, каву та інші гарячі напої.
Перша допомога при електротравми. Ураження блискавкою та електрострумом відносять до електротравма. Ці травми часто призводять до зупинки дихання.
Наслідки ураження струмом і блискавкою в чому подібні. Людина втрачає свідомість, порушується дихання. Серце більш стійко, але працює слабо, не завжди вдається прослухати серцебиття і промацати пульс.
При ураженні людини технічним електричним струмом насамперед треба знеструмити провід. Якщо електротравма була невеликою і людина сам вийшов зі стану непритомності, необхідно оглянути місця ураження, накласти пов’язку і негайно відправити потерпілого до лікарні, оскільки може наступити повторна втрата свідомості через серцевої недостатності.
При тяжких випадках електротравм відбувається зупинка дихання. У цьому випадку застосовують штучне дихання, а при зупинці серця – непрямий масаж.
Клінічна і біологічна смерть. Смерть настає не відразу після припинення дихання та зупинки серця. Поки живий мозок, можна відновити згасаючі функції організму. Першу фазу, поки ще оборотну, називають клінічною смертю. Прийоми повернення до життя називають реанімацією. Клінічна смерть триває порівняно недовго – всього кілька хвилин. Біологічна смерть пов’язана зі смертю мозку. Вона необоротна.
Прийоми штучного дихання. У випадках, коли самостійне дихання потерпілого неможливо і він знепритомнів, застосовують штучне дихання. Найбільш ефективно штучне дихання з рота в рот або з рота в ніс (мал. 90, А).
Потерпілого укладають горілиць на тверду поверхню – стать, землю. Під голову підводять руку і злегка закидають голову назад. При цьому його дихальні шляхи, закладені мовою, відкриваються. Рот і ніс потерпілого закривають марлею. Надає допомогу робить глибокий вдих і, закривши пальцями потерпілому ніс, видихає повітря йому в рот. Якщо грудна клітка останнього розширилася – все зроблено вірно. Після цього натискають на грудну клітку потерпілого і викликають видих. Обидва дії повторюють ритмічно, 16-20 разів на хвилину.
Проводити штучне дихання можна тільки після того, як дихальні шляхи (рот і глотка) очищені.
Непрямий масаж серця. При зупинці серцевої діяльності штучне дихання доводиться поєднувати з непрямим масажем серця. Принцип його полягає в тому, що при сильному толчкообразном стисненні грудної клітки кров, що наповнює шлуночки серця, виштовхується в аорту і легеневу артерію. При відведенні рук надає допомогу грудна клітка потерпілого знову розширюється, і кров надходить з вен в передсердя, а з передсердь у шлуночки серця (рис. 90, Б).
Потерпілого обов’язково укладають на що-небудь тверде – стать, землю, стіл. Надає допомогу розташовується збоку від потерпілого. Долонями, накладеними одна на іншу, він з силою натискає на нижню частину грудної клітки, намагаючись прогнути її у напрямку до хребта на 4-5 см. При цьому він навалюється всім корпусом, щоб створити потрібний тиск, потім відкидається назад і знову повторює толчкообразний натиск. Частота стиснень 50-70 разів на хвилину. Руки повинні розташовуватися приблизно на два пальці вище мечоподібного відростка грудини.
При ефективному масажі пульсстає помітним на сонних артеріях, відбувається звуження зіниць, вони починають реагувати на світло, синюшна забарвлення шкіри зникає, відновлюється самостійне дихання.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)