Психічні розлади гострого періоду
До них зазвичай відносять транзиторні психічні порушення різної тяжкості в осіб, не виявляли до цього якихось психічних відхилень, у відповідь на винятковий фізичний і психологічний стрес, які тривають кілька годин або діб. Статистика поширеності даних розладів, як в умовах бойових дій, так і в умовах НС мирного часу, вельми суперечлива внаслідок різного характеру обліку і суперечливих критеріїв оцінки (діагностичних підходів, характеру і етапу збройного конфлікту чи НС, категорії обстежуваних військовослужбовців або постраждалих і т. Д.).
За статистикою різних воєн і різних армій, психіатричні втрати на театрі військових дій складають 6,6-12,7% від чисельності військ і до 30% від загального числа санітарних втрат. Вважається, що вони в основному представлені розладами адаптації з переважанням порушення емоцій (невротичні реакції) або поведінки (патохарактерологіческіе реакції), а також стрес-обумовленим адиктивних поведінкою. Окремо розглядаються реакції бойового стресу, що розвиваються в різні періоди бойових дій приблизно у 15-25% особового складу. Разом з тим в залежності від специфіки бойових дій цей показник може бути і істотно вище. Так, в 1945 р під час боїв на о. Окінава (Японія) число евакуйованих із зони бойових дій з приводу бойової психічної травми в американських військах склало 48,8% від загального числа поранених. У корейському конфлікті цей показник знизився до 20-25%, а під час війни у В’єтнамі – знову істотно збільшився, досягши 35%.
У ході проведеного в 1980-1981 рр. обстеження військовослужбовців, які проходили службу в Афганістані, захворюваність психічними розладами (на стаціонарному етапі) склала 4,4%, а з числа всіх госпіталізованих в окружний військовий госпіталь їх число досягало 7,4%. Наступні локальні збройні конфлікти (на Північному Кавказі) показали, що санітарні втрати психіатричного профілю становлять у середньому не більше 1-3%. Проте в їх число не входять короткочасні (невротичні, патохарактерологические) реакції та інші форми гострої психічної патології, купірування якої можливо на догоспітальному етапі (протягом 3 діб).
Відомості про поширеність гострої психічної пратологіі при стихійних лихах і техногенних аваріях ще більш суперечливі внаслідок різного характеру НС і різних підходів до оцінки психічних розладів у постраждалих. Так, при обстеженні 310 постраждалих при землетрусі у Вірменії (1988) були виявлені дві якісно різних типи психічного реагування. У більшості випадків (274) зазначені реакції, хоча і виникали на тлі зміненої свідомості, носили абортивний характер і становили хіба етапи в загальній динаміці психічного стану осіб, які пережили катастрофу. Інший тип реагування характеризувався пролонгованими і більш глибокими психічними розладами (36 випадків): афективно-шокова реакція – 4, психогенний ступор – 2, психомоторне збудження – 6, істеричний психоз – 8. У 10 обстежених відзначалися загострення раніше наявних хронічних психічних розладів (в основному шизофренії).
Окремою категорією постраждалих при НС є особи з поєднаною і комбінованою травмою. При цьому опіки є одним з найбільш поширених вражаючих факторів. На думку P. Tuker і N. Anderson (1990), опікова травма є значним стресом, оскільки не тільки загрожує життю, здоров’ю і працездатності, а й порушує весь наступний “життєвий сценарій”. За даними Р. Г. Валінурова (1999), що обстежили потерпілих на великих пожежах, в кожному другому випадку (52%) у постраждалих спостерігалися реакції паніки, причому у жінок в 1,5 рази частіше, ніж у чоловіків. Вивчення поведінки населення в момент пожежі показало, що для 42% осіб було характерно стан афекту, для 25,5% – рухове збудження. У 8,2% випадків спостерігалися розлади свідомості, в 7% – ступор, в 5,9% – дезорієнтація і лише в 11,4% випадків відхилень у поведінці відзначено не було. У постраждалих після пожежі в 17,1% випадків відзначалася стійка безсоння, у 12,7% – депресія, в 9,3% – відчуття “заціпеніння”, в 5,3% випадків – рухові розлади, в 2,5% – порушення мови. При цьому в 23,9% випадків було виявлено поєднання вищевказаних порушень.
Дослідження наслідків вибуху газоконденсату в Республіці Башкортостан показало, що 29,3% обстежених відчували страх, 11,4% – тривогу, а кожен другий не зміг пояснити свої відчуття. У цьому відношенні досить типові форми реагування людей на екстремальну (Жизнеугрожающие) ситуацію можуть бути описані за автокатастрофах. Загальновідомо, що ні в якій іншій сфері людської діяльності в мирний час немає такого числа загиблих і поранених, як на транспорті. За даними Р. Г. Валінурова (1999), на момент автомобільній аварії в 30,2% випадків у постраждалих спостерігається ступор, в 23,3% – стан афекту, в 17,5% – розлади уваги, в 12,6% – рухове збудження, в 12,4% – дезорієнтація. Майже у третини потерпілих (29,5% випадків) при автомобільних аваріях спостерігаються реакції паніки, і лише 8,5% постраждалих здатні приймати адекватні заходи безпеки. У перші дні після аварії, як правило, відзначаються стійкі прояви тривоги, безсоння, кошмарних сновидінь, відчуженості або агресивності.
(2 votes, average: 3.00 out of 5)