Система поетапної реабілітації хворих
В даний час вже можна говорити про сформовану систему реабілітації хворих з широким діапазоном точок її застосування. Ця система включає заходи щодо попередження розвитку різних порушень, вторинну профілактику захворювань у хворих з початковими проявами серцево-судинної та цереброваскулярної недостатності, лікування в гострий період різних порушень локомоторного апарату і захворювань внутрішніх органів, відновне лікування та соціально-трудову реабілі тацію хворих. В якості методичної основи організації лікувального процесу представляється виправданим прийняття концепції М. М. Кабанова (1978), динамічно об’єднуючою медичну, соціальну та психологічну моделі реабілітації.
Система представлена тісно взаємопов’язаними етапами, на кожному з яких вирішуються самостійні завдання. В рамках системи незалежно від форми і стадії основного поразки здійснюється синтез профілактичних та лікувально-відновлювальних заходів, які для забезпечення більшої ефективності поряд з біологічними повинні включати і широке коло психосоціальних впливів. Лікувальні програми, поряд з активним лікуванням патологічного процесу, припускають попередження ускладнень та рецидивів захворювання, підвищення компенсаторних можливостей цілісного організму і стійкості механізмів адаптації.
Зазначені підходи, загальні для всіх хворих з різними ушкодженнями та захворюваннями, диференціюються стосовно до різних клінічним групам.
Перший етап даної системи – диспансерний. На цьому етапі вирішуються питання своєчасного виявлення та діагностики захв-ваний, призначається патогенетична терапія, вибір форм і методів якої визначається характером та клінічними проявами захворювання з урахуванням результатів додаткових досліджень.
Важливим напрямком у сучасній диспансеризації є переорієнтація диспансерного спостереження на профілактичний аспект. Найбільш ефективною організаційною формою при цьому слід вважати принцип такого розподілу по групах спостереження, який, поряд з нозологічної приналежністю захворювання, враховує стадію, характер перебігу, рівень працездатності. Система диспансеризації повинна забезпечувати динамічний характер спостережень.
Другий етап – лікувальний. Різноманіття факторів, що визначають патогенез початковий форм захворювання, і строката картина клінічних проявів не дозволяють обмежити лікування яким-небудь одним видом терапії. Важливе значення має взаємодія лікувальних і профілактичних заходів. Оптимальним слід вважати комплексні лікувальні програми, що об’єднують такі компоненти: психотерапію, дієтотерапію, засоби ЛФК, масаж (різні види), фізіо – та мануальну терапії, рефлексотерапію і медикаментозну терапію, рекомендації з організації режиму праці та відпочинку, адекватне працевлаштування. Вибір лікувальних впливів і їх поєднань повинен бути диференційованим, враховувати патогенетичні, клінічні особливості, стадію захворювання і особистісну характеристику хворого.
Призначення реабілітаційних заходів
При призначенні на проведення реабілітаційних заходів повинні бути з’ясовані наступні моменти:
– здатність хворого до реабілітації; – найбільш показані терапевтичні заходи; – форма лікування (стаціонарна або поліклінічна); – тривалість лікування; – наявність загрози зниження працездатності пацієнта; – вид і обсяг зниження працездатності; – очікуване поліпшення працездатності.
Вирішальне значення має колективна робота персоналу. У цьому плані добре себе зарекомендувала британська модель організації реабілітаційних заходів, заснована на принципі роботи мультидисциплінарної бригади (МДБ). МДБ об’єднує різних фахівців, що здійснюють всебічну допомогу в лікуванні та реабілітації хворих, що працюють не окремо, а як єдина команда (бригада) з чіткою узгодженістю і коордінірованість дій, тим самим забезпечуючи проблемний і цілеспрямований підхід, який відрізняється від традиційного (Ворлоу Ч. П. та ін., 1998; Скворцова В. І. та ін., 2003).
До складу бригади входять наступні фахівці (схема 1.1).
Очолює бригаду, як правило, лікуючий лікар, що пройшов спеціальну підготовку. Деякі фахівці можуть не бути постійними членами бригади, а здійснювати консультацію при необхідності (кардіолог, ортопед, офтальмолог та ін.).
Мультидисциплінарна бригада (МДБ) – не просто наявність певних фахівців. Принципово важливий не стільки склад МДБ, скільки розподіл функціональних обов’язків кожного члена бригади і тісна співпраця членів бригади. Робота МДБ обов’язково включає:
– спільне проведення огляду та оцінка стану хворого, ступеня порушення функцій; – створення адекватної навколишнього середовища для хворого залежно від його спеціальних потреб; – спільне обговорення стану хворих не рідше разу на тиждень; – спільне визначення цілей реабілітації та плану ведення хворого (при необхідності за участю самого пацієнта та його близьких), включаючи зв’язок з поліклінічної службою, яка буде допомагати хворому вдома.
МДБ відіграє важливу роль на всіх етапах лікування, починаючи з моменту надходження хворого в стаціонар, при цьому характер та інтенсивність роботи кожного фахівця відрізняються на різних стадіях інсульту.
Увага! Якщо “бригада” не функціонує, то результат реабіліта – ції повинен бути поставлений під сумнів.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)