Історія цього захворювання

Історія цього захворювання (anamnesis morbi) – це вельми важливий розділ анамнезу, що створює основу, фундамент для діагностичної гіпотези. Схематично в ньому можна виділити:
а) початок хвороби (перші ознаки та їх причини на думку хворого);
б) протягом – безперервно прогресуюче або переривчасте (зі “світлими” проміжками), рецидивуючий;
в) лікування, зі слів пацієнта і за наявними у нього медичними документами (виписками з історій хвороб, медичними довідками), об’єктивно характеризує перебіг і лікування захворювання;
г) причини останнього погіршення (важливі обставини, життєві ситуації).
Вдається розмежувати два типи збору анамнезу. Перший використовується при гострих захворюваннях (гостра пневмонія, гострий інфаркт міокарда, гострий гломерулонефрит і т. Д.), Що починаються найчастіше раптово, на тлі повного благополуччя. При цьому хворому задають питання: з чого почалося захворювання, яке не передувало йому яке-небудь інше захворювання – застуда, ангіна або ГРВІ, перевтома, фізичне навантаження, прийом недоброякісної їжі, в якій послідовності розвивалися різні ознаки хвороби; якщо остання супроводжувалася підвищенням температури, то яка вона була і який характер її наростання. Необхідно виділити основні ознаки захворювання: наприклад, лихоманка, кашель, головний біль, загальний стан, і далі по днях – до моменту надходження в лікарню – спробувати з’ясувати динаміку основних симптомів, які можуть зберігатися або регресувати.
Значно складніше другий тип збору анамнезу, використовуваний при хронічних захворюваннях, тривають роками і десятиліттями. При цьому слід визначити провідні початкові ознаки захворювання (кашель, задишка, набряки, головні болі і т. Д.) І в процесі збору анамнезу спробувати виявити динаміку цих симптомів за певний період часу (рік, кілька років, десятиліття). Одночасно з’ясовується питання про приєднання нових симптомів. При цьому в центрі уваги лікаря знаходиться перебіг хвороби і ефективність лікування. Такий збір анамнезу істотно доповнюється наявними у хворого медичними документами, що розширюють уявлення про характер і перебігу захворювання. Останнє погіршення аналізується лікарем більш докладно, збирання анамнезу повинно бути наближене до першого типу.
За якістю збору анамнестичних даних історії розвитку захворювання можна судити про кваліфікацію лікаря, його професійних навичках, умінні підійти до хворого, здатності розмежувати головні і другорядні, незначні відомості, що характеризують особливості патології та її течії в кожному конкретному випадку.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Історія цього захворювання