Система етапного лікування з евакуацією за призначенням

Ця система передбачає наявність п’яти етапів медичної евакуації, між якими розподілені медичні заходи з надання допомоги.

1- й етап – перша медична допомога.

Надається на полі бою протягом 1 год після поранення. Її мета – запобігання безпосередній загрозі смерті пораненого, тому що більше половини поранених у щелепно-лицеву ділянку гинули на полі бою від кровотечі.

Її обсяг і черговість надання: звільнення пораненого з-під різних завалів цегли, дерев тощо), гасіння палаючого одягу, очищення верхніх дихальних шляхів, накладення на рану пов’язки або тугої пов’язки (якщо кровотеча, то притиснути сонну артерію до поперекового відростка VI-VII шийного хребця), надягти пораненому протигаз – ШПГ (шолом для поранених у голову), звести внутрішньом’язово шприц-тюбиком антибіотики й анальгетики, напоїти пораненого (бо він втрачає багато рідини – кров, слина та ін.), ввести внутрішньом’язово антидоти (при хімічному ураженні), покласти його обличчям донизу, язик зафіксувати шпилькою або іншим чином для запобігання його западанню, перенести пораненого в укриття, вийти з поля бою на пункт збору поранених (вони розташовані на відстані до 500 м від місця бою в укритті).

2- й етап – долікарська медична допомога.

Вона надається в медичному пункті батальйону фельдшером або лікарем і спрямована на: підтримку діяльності життєво важливих органів і систем організму, профілактику ранової інфекції, профілактику асфіксії шляхом надійної фіксації язика. Потрібно вдруге ввести постраждалому антибіотики, антидоти, зігріти і напоїти його. У медичному пункті батальйону є для цього достатньо комплектів перев’язувального матеріалу та медикаменти.

Після надання допомоги проводять медичне сортування і визначають черговість евакуації поранених.

3- й етап – перша лікарська допомога.

Її надають у медичному пункті полка. Склад: 1 начальник, 2 лікаря загального профілю, 1 стоматолог, 3 фельдшери, 1 начальник аптеки, 2 медичні сестри, 3 санітарні інструктори, 1 дозиметрист, 4 санітари, 1 кухар, 3 водії.

Медичне сортування – це розподіл поранених і хворих по групах відпозідно до характеру поранення або захворювання, які мають потребу в однорідних лікувально-евакуаційних заходах.

Виділяють два види сортування поранених:

Евако-транспортне сортування, поранених ділять на 2 групи:

I – заражені радіоактивними або стійкими отруйними речовинами, небезпечні для оточуючих і потребують спеціальної санітарної обробки – їх направляють на санітарну обробку;

II – не потребують спеціальної санітарної обробки.

Внутрішньопунктове сортування, поранених ділять на 5 груп:

I – поранені, яким потрібна невідкладна медична допомога, їх надсилають у перев’язувальну,

II – ті, яким можна допомогти в сортувальній,

III – поранені, які не потребують додаткової допомоги на цьому етапі, їх евакуюють на наступний етап;

IV – легкопоранені – їх повертають у свій військовий підрозділ;

V – агонуючі поранені, їх спрямовують в окремий намет і там проводять паліативне лікування.

До невідкладних заходів першої лікарської допомоги, які проводять на медичному пункті полка відносять: спинення зовнішньої кровотечі (тампонада, стискання рани й накладання пов’язки, прошивання судин у рані і на протязі); усунення асфіксії всіх видів (можлива трахеотомія); проведення протишокових заходів (шок був у 2,6-11,6 % поранених у період Великої Вітчизняної війни, причина шоку – прогресуюча крововтрата, ураження життєво важливих органів, гостра ранова інфекція), здійснення транспортної іммобілізації при переломах щелеп і рваних ранах м’яких тканин обличчя; виправлення неправильно накладених і сильно промоклих пов’язок; введення антибіотиків, серцевих і знеболювальних засобів; проведення новокаїнової блокади при вогнепальних переломах щелеп; введення правцевого анатоксину при відкритих і забруднених ушкодженнях щелепно-лицевої ділянки; угамування спраги і зігрівання пораненого; заповнення первинної медичної картки (88); підготовка пораненого до евакуації.

До заходів першої лікарської допомоги, які можна відкласти, відносять: усунення недоліків надання першої медичної допомоги; заміна пов’язок при забрудненні ран; проведення новокаїнових блокад при пораненях середнього ступеня тяжкості; введення серцевих препаратів і проведення оксигенотерапії при пораненнях, ураженнях і захворюваннях середнього ступеня тяжкості; введення антибіотиків при відкритих пораненнях і опіках, а також сироватки для профілактики анаеробних інфекції.

З наведеного переліку заходів першої лікарської допомоги видно, що головним завданням цього виду медичної допомоги є проведення заходів, спрямованих на усунення загрозливих для життя ускладнень, поранень і ушкоджень, а також на профілактику запальних ускладнень і забезпечення подальшої евакуації. Допомога повинна бути надана не пізніше 5 год з моменту поранення.

4- й етап – кваліфікована медична допомога

Вона має бути наданою в перші 10-12 год з моменту травми; надають її в окремому медичному загоні або окремому медичному батальоні, де є хірург-стоматолог. Тривалість лікування постраждалих в окремому медичному батальйоні – до 10-15 діб.

Хірургічна допомога надається за життєвими показаннями: шок, кровотеча, крововтрата, асфіксія; необхідність остаточного спинення кровотечі, перев’язка судини в рані, на протязі; виправлення транспортної іммобілізації й пов’язок; введення антибіотиків й антидотів усередину; угамування спраги й годування поранених.

Евако-транспортне сортування:

1) легкопоранені становлять 30-35 %, їх направляють у госпіталь для легкопоранених. Евакуацію проводять у положенні сидячи, тривалість їхнього лікування в госпіталі до 10-15 діб;

2) поранені середньої тяжкості й тяжкі становлять 60-65 % від кількості поранених, їх потрібно евакуювати в положенні лежачи, під контролем медичного персоналу.

5- й етап – спеціалізована медична допомога

Її надають на госпітальній базі фронту, в тилу країни. Сюди поранені поступають на 2-у-3-ю добу з моменту поранення. Легкопоранених направляють у відповідний госпіталь, а поранених середньої тяжкості й тяжких, які потребують лікування терміном до 2 міс. – у спеціалізований хірургічний госпіталь для лікування поранених у голову, шию, де є все необхідне для надання допомоги пораненим у щелепно-лицеву ділянку (комплекти обладнання і зубо-технічна лабораторія).

Але відповідно до умов військово-медичної обстановки допускається порушення послідовності надання медичної допомоги, а також зміна виду й обсягу медичної допомоги, оскільки вид військових дій і кількість поранених суттєво впливає на роботу медичних підрозділів. Так, коли війська в наступі і медичні заклади є стабільними, медична допомога надається у повному, і навіть збільшеному обсязі. Коли війська в обороні і медичні заклади є нестійкими, обсяг медичної допомоги скорочується і поранених потрібно швидше евакуювати “від себе”. Коли війська в оточенні і подальша військова обстановка невідома, медичну допомогу пораненим надають за наявними обставинами, але бажано в повному обсязі.

Організація етапно-евакуаційної системи лікування поранених на військово-морському флоті

Відповідно до організації військових підрозділів на військово-морському флоті організація і надання медичної допомоги пораненим на береговій базі суттєво не відрізняється від загальноармійської, а під час автономного плавання має значні особливості. Усі військові кораблі за розміром і водотоннажність), озброєнням, військовими завданнями і призначенням розподіляються на ранги: IV ранг – екіпаж з десятків осіб; III ранг – екіпаж з десятків – сотень осіб; II ранг – екіпаж з декількох сотень осіб; І ранг – лінкори, авіаносці, екіпаж сягає кількох тисяч осіб.

Відповідно до зазначених тактико-технічних характеристик військових кораблів військово-морського флоту, кількості екіпажу корабля морякам надають такі види медичної допомоги:

– на кораблях IV рангу – 1-а медична допомога, у складі екіпажу є 1-2 санінструктори;

– на кораблях III рангу – долікарська допомога, у складі екіпажу є фельдшер;

– на кораблях II рангу – 1-а лікарська допомога, у складі екіпажу є 1 лікар;

– на кораблях І рангу – кваліфікована допомога, у медчастині є 2-4 лікаря.

Медична допомога на кораблях військово-морського флоту надається в особливих умовах тривалого автономного морського плавання, тому поранених і хворих дуже важко або неможливо евакуювати на берег, що змушує проводити лікування постраждалих на місці (на кораблі, підводному човні) до виконання завдання або до можливості евакуації пораненого (інший корабель, підводний човен, гвинтокрил); медичний пункт під час бою є ізольованим від пункту управління та бойових відсіків, тому евакуація поранених у цей час на медпункт може бути затрудненою; може бути значний дефіцит медичного персоналу (сил) і засобів для надання необхідної медичної допомоги (це практично є завжди), тому потрібно особовий склад навчити надавати один одному необхідну медичну допомогу.

Після повернення кораблів на базу на березі хворим і пораненим надається спеціалізована медична допомога у госпіталях берегової бази флоту, армії у повному обсязі.

Лікувально-евакуаційна характеристика поранених у щелепно-лицеву ділянку дає змогу розрахувати потребу в силах і засобах медичної служби, раціонально організувати медичну допомогу, їх лікування та евакуацію.

Ці розрахунки необхідно проводити за такими показниками: кількість оперативних втручань за життєвими показаннями; потреба в протишокових заходах; потреба в інших оперативних втручаннях; середні терміни лікування поранених; летальність; одужання зі збереженням придатності до військової служби; кількість поранених, звільнених з армії.

Організація етапно-евакуаційної системи лікування поранених у надзвичайних ситуаціях

Організація і надання медичної допомоги постраждалим під час надзвичайних ситуацій залежить від ряду факторів: місця виникнення катастрофи – у межах населеного пункту (місто, село) або ні, на промисловому підприємстві або ні, у військовій частині або ні; кількості уражених і травмованих; уражувальних факторів (механічні, хімічні, радіаційні, комбіновані тощо); наявності місцевої медичної служби або служби надзвичайних ситуацій з підготовленими працівниками, необхідними засобами і обладнанням; тяжкості стану поранених і уражених; наявності поблизу стаціонарних медичних госпітальних закладів; необхідності і можливостей надання потрібної невідкладної допомоги на місці ураження; наявність ресурсів для евакуації поранених у медичний заклад; необхідності розвернути мобільний медичний заклад біля місця виникнення надзвичайної ситуації тощо.

Зазначені та інші фактори значно впливають на організацію медичної допомоги пораненим і постраждалим та на обсяг її надання. Незмінною є головна мета медичної служби в таких випадках – надати необхідну невідкладну медичну допомогу якнайшвидше для збереження життя і здоров’я якомога більшої кількості поранених.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Система етапного лікування з евакуацією за призначенням