Венеричні захворювання

Венеричні хвороби – група інфекційних захворювань, що передаються статевим шляхом: сифіліс, гонорея. Соціальна значимість венеричних хвороб визначається їх поширеністю, небезпекою і тяжкістю наслідків для здоров’я захворілого, впливом на відтворення здорового потомства.
Основна причина розповсюдження венеричних хвороб – позашлюбні, безладні зв’язки, обумовлені як соціальними, так і моральними причинами (раннє пробудження чуттєвості серед молоді та статева розбещеність).
Велику роль у формуванні ставлення людини до статевого життя грає безпосереднє оточення (батьки, друзі). Однією з основних причин статевої розбещеності є алкоголізм (сп’яніння полегшує вступ в статевий зв’язок).
Багато жіночі хвороби, жіноче і чоловіче безпліддя, сліпота часто є наслідком нелікованою гонореї. Не лікувалися сифіліс викликає важке ураження центральної нервової системи, серцево-судинної та кісткової системи, може стати причиною вродженої глухоти і різних каліцтв. Сифіліс може довго протікати приховано, і виявити його можна тільки за допомогою сучасних спеціальних досліджень.
Профілактика венеричних захворювань ведеться як в напрямку соціальних перетворень, так і шляхом проведення спеціальних заходів медичного характеру. Провідне місце належить системі виховання, формуванню здорових морально-етичних установок, боротьбі з алкоголізмом, статевої розбещеністю. Ефективними засобами попередження венеричних хвороб вважається раціональна система статевого виховання, а також дотримання правил особистої гігієни і раціонального режиму, виховання волі і вміння керувати своїми почуттями. Важлива роль належить і сімейному вихованню.
Заходи медичного характеру спрямовані на раннє виявлення та лікування хворих, а також припинення шляхів поширення. Анонімність забезпечує інтереси хворих, які звернулися за профілактичною допомогою та лікуванням в шкірно-венерологічний диспансер. Якщо хворий загрожує здоров’ю оточуючих, ухиляючись від лікування і порушуючи режим, то він кримінально караний за завідоме поширення венеричних хвороб.
Важлива умова особистої профілактики – виняток випадкового статевого зв’язку. Якщо вона була допущена, потрібно негайно помочитися, і обмити теплою водою з милом зовнішні статеві органи (механічне видалення потрапили гонококів). При підозрі на можливість зараження венеричною хворобою слід в перші дві години після статевих зносин звернутися в профілактичний пункт шкірно-венерологічного диспансеру, що працює цілодобово, де буде надана профілактична допомога. Надійним попередженням попадання хвороботворних мікробів в статеві органи служать презервативи.
Для профілактики вродженого сифілісу всім вагітним досліджують кров (реакція Вассермана).
Хвора людина повинен повідомити лікаря про статевих контактах з метою своєчасного лікування як особи, яка є джерелом зараження, так і тих осіб, яких він міг заразити сам, будучи хворим. Членів сім’ї хворого обстежують і призначають профілактичне лікування, дотримуючись при цьому лікарську таємницю.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 3.50 out of 5)

Венеричні захворювання