Проблема здоров’я і довголіття людини

Відповідно до новітнім ідеям, здоров’я людини – це синтетична категорія, що включає в себе, крім фізіологічної, моральну, інтелектуальну і психічну складові. Звідси – в тій чи іншій мірі хворий не тільки та людина, хто має хронічне захворювання або фізичні дефекти, але і той, хто відрізняється моральної патологією, ослабленим інтелектом, нестійкою психікою. Така людина, як правило, не в змозі виконувати свої соціальні функції нарівні з тим, хто повністю здоровий. З цієї точки зору, на думку авторитетних учених, чи не кожен другий житель планети не цілком здоровий.

Проблема здоров’я людства – досить “стара”. Можна говорити про те, що її глобальний характер проявився навіть раніше за інших глобальних проблем. Дійсно, ще в епоху переходу до капіталістичної формації, зазначеної бурхливим розвитком торгових зв’язків і міграції населення, по світу поширилися грізні епідемії і пандемії (поширення якої-небудь хвороби на цілі країни і континенти, ширше, ніж при епідемії), проти яких національні заходи боротьби і попередження виявилися малоефективними. Потрібні були узгоджені міжнародні дії по “глобальної” охорони здоров’я населення.

У 1881 р Луї Пастер обгрунтував принцип створення несприйнятливості до заразних хвороб за допомогою вакцин, а перша теорія імунітету була створена в 1883 р І. І. Мечникова. Ці наукові відкриття визначили можливість ліквідації деяких небезпечних захворювань на планеті. Однак до сих пір не вдається створити високоефективних вакцин проти малярії, грипу та гострих респіраторних захворювань, венеричних хвороб, стафілококів, не кажучи вже про рак або СНІД. Чи не знайдено поки вакцин і проти деяких інфекційних захворювань сільськогосподарських тварин.

Все частіше з’являються факти про поширення нових хвороб. Накопичуються дані про зростання вплив шкідливих викидів і отруйних стоків на спадковість: відсоток новонароджених дітей з генетичними відхиленнями від норми зростає. Тим часом в лабораторіях вчених щорічно з’являються на світ десятки тисяч нових хімічних сполук, вплив яких на людський організм, як правило, нікому невідомо.

Докором для цивілізації є збереження на планеті високої дитячої смертності. Фахівці Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) вважають, що якщо вона не зменшиться, то протягом останнього десятиліття XX ст. в слаборозвинених країнах помруть від хвороб і недоїдання більш 100 млн дітей. При цьому найчастіше мова йде про звичайних хворобах: пневмонії, правці, кору, кашлюку і т. П.

Прийшов час, коли рівень цивілізованості будь-якої країни слід визначати не тільки (а може бути, і не стільки) розвитком новітніх галузей економіки (скажімо, випуском електроннообчислювальної або космічної техніки), скільки тривалістю життя населення.

Під час вивчення цієї проблеми у географів, як відомо, є свій професійний інтерес, пов’язаний з медичної географією. Це наука вивчає географічне поширення хвороб і патологічних станів людини, причини цього поширення і вплив географічного середовища на здоров’я людини. Географія хвороб значною мірою обумовлена ​​впливом природних (клімат, налічіеотсутствіе в воді, грунті, а отже, і в продуктах харчування деяких хімічних елементів і ін.) І соціальних (матеріальні умови життя, культурний рівень населення, традиційний тип харчування і т. Д. ) чинників. Така географія називається нозогеографіі. Вона тісно пов’язана з епідеміологічної географією (т. Е. З географією інфекційних захворювань), мікробіологією, гігієною, патологією і т. Д.

Нозогеографія. З давніх-давен було помічено, що багато хвороб людини зустрічаються лише в певних частинах земної кулі: наприклад, жовта лихоманка – в країнах Південної Америки і Африки, холера – найчастіше в Індії та прилеглих до неї країнах Азії, лейшманіоз – переважно в аридних країнах і т. д. І в умовах колишнього СРСР багато хвороб мали досить чіткий регіональний характер. Так, Уфа була “пізнавана” по холециститу, в Тагілі і Таганрозі частіше зустрічалися захворювання верхніх дихальних шляхів; для Кінешми були характерні хронічні пієлонефрити; в Салават страждали хронічними і ревматичні захворювання серця; в великих містах більше відзначається желудочнокішечних захворювань; в портових містах – венеричних і т. д.

Не тільки міста, а й цілі регіони колишнього Союзу були “впізнавані” по характерних захворювань. На Крайній Півночі поширені авітамінози; Далекий Схід небезпечний кліщовий енцефаліт; на Україні і в Білорусії підвищена захворюваність на бронхіальну астму; в Дагестані найчастіше фіксувалися залізодефіцитні анемії; в Карелії, Казахстані, Бурятії, Астраханській і Мурманській областях переважає рак стравоходу і т. д.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Проблема здоров’я і довголіття людини