Рівні соціальної реабілітації
Підходи у визначенні рівнів соціальної реабілітації
Соціальна реабілітація являє собою сукупність заходів у вигляді різних програм і дій, спрямованих на відновлення або компенсацію фізичних і психічних здібностей людини, його особистісного і професійного статусу з метою найбільш повної інтеграції в суспільство.
Соціальна реабілітація – двосторонній процес, що включає: відновлення здібностей індивіда до оптимальної життєдіяльності в суспільстві; зміна характеру соціального середовища, що перешкоджає реалізації потреб людини.
Реабілітація – це багаторівнева, комплексна система взаємозалежних і взаємопов’язаних дій, орієнтованих на відновлення індивіда в статусі, здоров’я, права, дієздатності.
До рівням соціальної реабілітації відносять рівні: федеральний, регіональний, муніципальний; індивідуальний, груповий, на рівні громади.
Федеральний, регіональний, муніципальний рівень – це комплекс правових, організаційних, юридичних, інформаційних, економічних, освітніх заходів, які розробляються і приймаються органами управління щодо формування умов для діяльності соціальних реабілітаційних служб різних форм власності та різної відомчої підпорядкованості.
Даний рівень забезпечує: підготовку фахівців, що забезпечують діяльність реабілітаційних соціальних служб; створення законодавчої бази, яка формує правове поле соціальної реабілітації; створення економічних умов для комерційної та підприємницької діяльності в сфері соціальної реабілітації; розробка положень про надання реабілітаційних послуг різним категоріям населення; координація роботи соціальних установ; надання приміщень для реабілітаційних служб та ін.
Виділяють такі рівні соціально-реабілітаційної діяльності:
- Медико-соціальний, Соціально-психологічний, Професійно-трудової, Соціально-побутової, Соціально-рольової, Соціально-правовий.
Технології соціально-реабілітаційної діяльності
Індивідуальний рівень соціальної допомоги передбачає використання різних видів допомоги: консультування, бесіди, залучення фахівців і т. д. Для ефективності роботи на даному рівні необхідно враховувати необхідність надання індивідуальної допомоги, особистісні, вікові, індивідуальні особливості клієнта.
При використанні індивідуальних методів роботи з клієнтом виділяють наступні показники:
- Встановлення первинної комунікації через інтелектуальний і емоційний контакт,
аналіз проблемної ситуації; Постановка цілей і завдань роботи; Зміна взаємовідносин клієнта з соціальним середовищем або з собою; Аналіз результатів роботи і оцінка прогресу.
Індивідуальний рівень соціальної роботи застосовується при визначенні прогнозів адаптації до реальності, придбання комунікативних навичок, подоланні стресів, в самоприйнятті і самопізнанні.
Основна мета групового рівня соціальної реабілітації – надання необхідної допомоги індивіду через передачу йому групового досвіду розвитку психічних і фізичних сил, формування та відновлення соціальної поведінки.
Застосування групових методів в соціальній реабілітації грунтується на наступних положеннях: робота в малих групах сприяє виходу з ролі “слухача”; в групах реалізується принцип зворотного зв’язку; більш повно відбувається пізнання власного життєвого досвіду, своєї точки зору, особистих можливостей; група може виступати інструментом управління, накопичення особистого досвіду, перевірки досягнутого.
Соціальна реабілітація на рівні громад має на увазі взаємодію соціальних працівників і служб соціального забезпечення з організаціями на всіх рівнях влади (місцевому, регіональному, державному).
Під громадою розуміється складна культурно-історична і соціально-економічна система групової спільності людей, в якій спостерігаються: процеси взаємопідтримки, допомога в соціалізації, виробництва і розподілу благ, здійснення соціального контролю і т. д.
Общинна соціальна робота спрямована на формування і розвиток соціальних зв’язків, організацію взаємодопомоги, кооперацію спільності людей; на розробку і подальше впровадження різних соціальних планів і програм діяльності різних організацій, які займаються вирішенням питань соціального забезпечення населення. Все це має сприяти поліпшенню моделі життєдіяльності спільності, активації її розвитку.
Рівні соціальної реабілітації
Медико-соціальний рівень реабілітації включає:
- Традиційні методи лікування (медичними препаратами, фітотерапія, мануальна терапія, акупунктура, трудотерапія); Фізичні методи реабілітації (баротерапия, лазеротерапія, електролікування і електростимуляція, бальнеотерапія, баротерапия); Масаж; Механічні методи реабілітації (кинезотерапия, механотерапія); Лікувальна фізкультура; Логопедична допомога; Психотерапія; Протезно-ортопедична допомога (ортезування, протезування, ортопедичне взуття); Реконструктивна хірургія; Технічні засоби реабілітації; Санаторно-курортне лікування; Консультування та інформування з питань медичної реабілітації.
Соціально-психологічний рівень включає вплив на психічну сферу клієнта. Цей рівень реабілітації супроводжує всі лікувально-відновлювальні процедури.
Професійно-трудовий рівень орієнтований на заходи, що сприяють оволодінню необхідними професійно-трудовими вміннями і навичками, створення правильної професійної орієнтації. Перенавчання або навчання доступних видів праці, пристосування робочого місця інваліда до його індивідуальних потреб і функціональним можливостям, забезпечення технічними пристосуваннями для користування робочим інструментом і т. д.
Соціально-побутовий рівень включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення клієнта необхідною житлом, пільгами і посібниками, допомога в доставці продуктів харчування, ліків, забезпечення засобами пересування, протезами тощо
(2 votes, average: 3.50 out of 5)