Рак легені
Серед осіб чоловічого населення в індустріально розвинених країнах рак легені стоїть по частоті на 1-2 місцях. Головна роль у виникненні цього захворювання відводиться багаторічному вдиханню повітря, забрудненого різними канцерогенними речовинами. Певне значення має забруднення атмосфери радіоактивними речовинами і димом промислових підприємств. Важлива роль у виникненні раку легкого належить тривалого інтенсивного паління.
Ракова пухлина дещо частіше розвивається у верхній частці правої легені. За локалізацією рак легені ділять на центральний і периферичний. Центральний рак (прикореневій) виникає з великих бронхів (головний, часткової або сегментарний) і локалізується в центральній зоні або ближче до кореня легені. Периферичний рак розвивається з більш дрібних бронхів і зустрічається в будь периферичної частини легені. За характером росту пухлини центральний рак підрозділяється на ендобронхіальний (ріст пухлини в бік просвіту бронха) і перибронхіальних (зростання у бік легкого). Периферичний рак являє собою частіше пухлиноподібні вузол кулястої форми. За гістологічною будовою пухлини розрізняють диференційований рак (епідермоїдний, карциносаркоми і аденокарцинома) і недиференційований рак (дрібноклітинний і поліморфноклітинний). Від гістологічної будови пухлини часто залежить перебіг захворювання і прогноз. Метастазування раку легені відбувається лімфогенним і гематогенним шляхом.
Клінічний перебіг. Ранніх клінічних ознак центрального та периферичного раку легені немає, тому запідозрити його в початковій стадії дуже важко. Щодо ранніми симптомами можуть бути кашель, кровохаркання, задишка, біль у грудній клітці на стороні поразки. Характер задишки залежить від величини і положення пухлини. Болі часто бувають постійні і не пов’язані з актом дихання. При ендобронхіальной формі росту пухлини болі в грудях пов’язані з розвитком ателектазу, а при перибронхиальной – з залученням в пухлинний процес плеври. В залежності від стадії захворювання і ступеня ураження бронха змінюється і характер кашлю. Спочатку він сухий, болісний, потім з’являється слизова і гнійна мокрота, нерідко з прожилками крові. Мають місце і загальні симптоми: швидка втомлюваність, немотивована загальна слабкість, зниження працездатності. Периферичний рак тривалий час протікає безсимптомно, діагностується пізно, часто виявляється випадково при флюорографічне дослідженні. Зазвичай виражена клінічна картина раку легенів розвивається протягом декількох місяців, але захворювання може протікати і бурхливо (недиференційований рак) і більш повільно.
Для виявлення раку легені необхідно здійснити ряд клінічних досліджень: рентгеноскопію, рентгенографію, томографію, ультразвукове дослідження (УЗД), магнітно-резонансну томографію. Підтвердження діагнозу раку легені здійснюють за допомогою цитологічного дослідження мокротиння, змивів, зіскрібків. Велике значення для постановки правильного діагнозу має фибробронхоскопия з біопсією, бронхографія і пряма черезшкірна пункція периферичного новоутворення.
Лікування. Ефективне лікування раку легені, як і будь-якого іншого виду раку, залежить від його ранньої діагностики. Основним методом лікування є радикальна хірургічна операція з повним видаленням пухлини і регіонарних лімфатичних вузлів. Радикальними операціями при раку легені є видалення частки легені (лобектомія) або всього легені (пульмонектомія). Широко застосовують променеву терапію. Для променевого лікування раку легені застосовують γ-терапевтичні установки “Рокус”, “Промінь”, бетатрон, лінійні прискорювачі. Під впливом опромінення ракові клітини піддаються дегенерації і некрозу, а пухлина часто зменшується і в окремих випадках навіть зникає. Опромінюють не тільки зону пухлини, але і зону передбачуваного метастазування. У тих випадках, коли хворого не можна опромінювати або оперувати (віддалені метастази, кахексія, виражена ниркова та серцева недостатність, проростання пухлини в середостіння), застосовують хіміотерапію. Найбільш поширеними хіміопрепаратами є циклофосфан, тіофосфамід, 5-фторурацил. Із сучасних засобів призначають герцептин, токосол, херсептін. Обов’язково слід здійснювати симптоматичну терапію (антибіотики, серцеві препарати, при болях – наркотики).
(2 votes, average: 4.00 out of 5)