Література доби еллінізму – Давньогрецька література
Доба еллінізму пов’язана із розпадом імперії, яку створив Александр Македонський і з прагненням еллінських держав звільнитися від македонського панування. Грецькі поліси, еллінські монархії почали колонізувати східні території, відправляли на Схід колоністів – у міста і країни із чужорідним і часто ворожим населенням, де перебували військові греко-македонські гарнізони. Прибулі елліни несли на чужі території свою мову, релігію, традиції мистецтва і літератури. Тому період переселення еллінів і поширення їх культури в країни Азії, Близького Сходу, навіть Середньої Азії й Північної Африки, що тривав до середини II ст. до н. е., і називається добою еллінізму. У цей час наукове і мистецьке життя зосередилось в Александрії – новій столиці Єгипту, тому поезію цього періоду називають “александрійською”. Александрія славилася своїм “музеєм”, який поєднував відому бібліотеку, науково-дослідницькі заклади і вищу школу. Еллінські монархи (один із них – Птоломей) були честолюбними і прагнули залишити по собі пам’ятні символи своєї величі і могутності, серед яких відомі сьогодні Фароський маяк, Колос Родоський, усипальня царя Мавзола та ін. Гонитва царів за славою була позначена не лише марнотратством, бенкетами, гігантськими спорудами-чудесами світу, а й позитивними справами, бо поширювалося шкільне навчання, споруджували навчальні заклади, поліпшилася бібліотечна справа, розвивалася архітектура, скульптура. Саме в бібліотеці Александрії народилася така галузь науки, як філологія, саме в цей час з’явилася спільна для всієї Греції літературна мова.
Грецький театр класичної доби в епоху еллінізму зазнав істотних змін, які стосувались і драматургії, і акторської гри, і архітектури театральної будівлі – все це було пов’язано з новими історичними умовами. Найвідомішим комедіографом цього часу був Менандр – автор творів “Третейський суд”, “Відлюдник”, “Герой”, “Саміянка” та ін. Його комедії не торкались ні політичних, ні значних історичних подій, вони показували і по-новому тлумачили проблеми шлюбу, створення сім’ї, виховання. У приниженому рабові Менандр намагався показати людину, яка ні в чому не поступається перед вільним громадянином, а часом і перевершує його своїми моральними якостями.
У добу еллінізму лірика стала привілеєм заможних людей. Елліністичні поети істотно змінили традиційну лірику, зосередивши увагу на вивченні окремої особистості, її тривог і надій, її почуттів, великого значення вони надавали поетичному шліфуванню вірша, прагнули поєднати оригінальність з аполітичністю та індивідуалізмом. Більшість поетів надавали перевагу малим формам ліричної поезії. Найвідомішими з них були Каллімах і Феокрит, зокрема Каллімах був керівником Александрійської бібліотеки, створив працю “Таблиці” – своєрідну бібліографію відомих авторів, яка налічувала 120 книг. Його книга “Записки” містила розповіді про різні визначні події, географічні описи, критичні виступи, літературні спостереження.
Поет Феокрит був засновником і представником буколічної поезії – пастушої поезії, головними героями якої ставали прості люди – рибалки, пастухи, женці, господині тощо. Описуючи своїх персонажів з народу, Феокрит мальовниче описував і природу, комах, пташок, передавав запахи, звуки, кольори.
Історіографію доби еллінізму представляли праці Птолемея, Аристобула та інших. Здебільшого вони були присвячені постаті і подвигам Александра Македонського, ідеалізували його, розповідали про реальні події, бо Птолемей і Аристобул самі були учасниками походів Македонського. Пізніше ця тема була продовжена в лицарських романах. Філософія доби еллінізму була представлена іменами Феофраста, Зенона (засновника нового вчення – стоїцизму), Піррона (з його іменем пов’язаний такий філософський напрямок, як скептицизм), Діогена та інших. Найбільшого поширення набула філософія Епікура (засновника епікурейства), який передусім цінував душевний спокій, значно цінніший, на його переконання, за фізичні насолоди (тому він і був одним із улюблених філософів Григорія Сковороди). На цей період припадають наукові дослідження геніального математика Евкліда, винахідника Архімеда, найвидатнішого астронома античності Гіппарха.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)