Давньогрецька література часів римського панування – Давньогрецька література

Особливо потужне завоювання Греції Римською державою почалось у III-II ст. до н. е., тобто коли територіальні апетити римлян вийшли за межі Аппенінського півострова. Зруйнування Карфагена супроводжувалось приєднанням до Риму великих територій Африки. Римляни підкорили майже всі східні землі балканських народів, повністю знищили колись могутню імперію Александра Македонського, виступили проти свого колишнього союзника – Ахейського об’єднання грецьких держав. Був знищений центр Ахейського союзу – місто Коринф. Так Еллада перетворилася на римську колонію, хоча і не зовсім звичайного типу.

Заможні грецькі родини, втікаючи від економічного краху й розрухи вдома, переселялися до Риму, молодь здобувала там освіту. Проте грецька культура виявилася набагато вищою, досконалішою за культуру завойовників, тому римляни виявляли великий інтерес до грецького мистецтва і літератури. Розуміючи свою культурну відсталість, римляни прагнули засвоїти, перейняти найцінніші здобутки грецької філософії, науки і мистецтва. Тому Еллада, особливо Афіни, стала для римлян велетенським історико-культурним музеєм, де можна було багато чому навчитись. Внаслідок цього почався процес синтезу, часткового злиття грецької та римської культур, на їх основі виникла нова своєрідна культура, в якій мовні й національні ознаки відігравали вже другорядну роль. Ця нова культура сприйняла вагомі елементи культури Єгипту й Малої Азії. Освічена частина римлян добре володіла давньогрецькою мовою, освічені греки добре знали латину. Однак панування Риму, жорстокість і свавілля його намісників морально гнітили греків, які добре пам’ятали вільні часи. Вони навіть чинили опір, але повстання нещадно придушувались, а окупація посилювалась. Це супроводжувалося духовно-моральною кризою в грецькому суспільстві. Населення Еллади зменшувалося, культура занепадала. Про цю ситуацію з духовним поневоленням греків розповіла у своїй драматичній поемі “Оргія” Леся Українка, герой цього твору Антей не бажає продавати свій мистецький талант римському Меценатові.

Частина видатних греків продовжувала творити в таких важких умовах свою, грецьку культуру. У цей період були відомими праці й думки філософа Кратера, стоїка Діогена, історика Полібія, який активно популяризував рідну культуру в римському суспільстві, твори вченого і мандрівника Посідонія. Еллінська наука цього часу була представлена іменами Плутарха, Лукіана та інших.

Плутарх був філософом, добре знав природничі науки, філософію, мав впливових друзів серед багатих римлян. Йому належать близько 200 творів. Найвідоміша його праця – історичне дослідження “Паралельні життєписи”, тобто біографії видатних греків і римлян, згруповані попарно відповідно до характерів і доль, політичних вчинків та поглядів діячів двох держав. У висновках Плутарх робив зіставлення описуваних осіб. Збереглося 46 біографій (23 пари) і окремі чотири біографії. Серед них – життєписи засновників Афін і Рима (Тесея і Ромула), полководців Александра і Цезаря, ораторів Демосфена й Цицерона та інших. Найчастіше персонажі історика є втіленням певних рис доброчесності або моральних вад. Своїх улюбленців він ідеалізував, не згадуючи про риси, які могли б зіпсувати репутацію героя. Плутарх є автором праці “Моральні твори”, що мають найрізноманітнішу тематику, стосуються питань політики, релігії, мистецтва, літератури, етики, педагогіки тощо (“Про любов до дітей”, “Про музику”, “Про забобони”, “Про монархів, демократію та олігархію”, “Про шлюбні постанови” тощо).

Славу “богохульника і злостивця” мав автор сатиричних діалогів Лукіан, який висміював свою сучасність, в’їдливо полемізував зі своїми ідейними ворогами. Спочатку Лукіан захоплювався риторикою (“Тирановбивця”, “Позбавлений спадщини”), але згодом почав відверто й талановито пародіювати зразки риторичного мистецтва. Прикладом є сатира “Похвала мусі” – пародія на промову, в якій автор, використовуючи правила риторики, вихваляє надокучливу муху. Лукіанові належать праці “Розмова богів”, “Морські розмови”, “Розмови гетер”, “Правдива історія” та інші. У “Розмовах богів” автор кепкує над міфічними уявленнями про богів, показує небожителів у грубо олюдненому вигляді, адже вони дріб’язкові, брехливі, заздрісні, мстиві тощо. Лукіан заперечував думку про те, що боги визначають людську долю і керують нею. Іншою улюбленою темою Лукіана було викриття псевдонауковців, псевдовчених, проповідників-шарлатанів, брехливих пророків. Їм Лукіан протиставляв образи чесних простих трудівників, скромних і порядних людей, відданих у дружбі і коханні (“Токсарид, або Дружба”, “Два кохання”). Навіть у творі “Розмова гетер” він співчуває гетерам, які, незважаючи на професію, за своїми духовними і моральними якостями значно вищі за богів, набагато шляхетніші й добріші за них. Майже всім творам Лукіана були властиві гумор, дошкульна іронія, сатира у найрізноманітніших формах.

Останнім спалахом еллінської культури періоду римського панування був роман, хоча його автори і вчені античного часу називали такі твори інакше – оповіддю, книгою, діянням, повістю та ін. До нашого часу дійшли здебільшого уривки творів або згадки про них. Були відомі такі твори, як “Держава сонця” Ямбула, “Меропіди” Феопомпа, в яких розповідалось про ідеальні країни та їхніх щасливих мешканців. У “Меропідах” автор показував, що щасливі люди живуть у гармонії з природою, яка забезпечує їхній добробут і достаток. Був відомий роман Аристіда “Мілетські розповіді” про кохання.

Автори, які розробляли такий жанр, відмовлялися від міфологічних сюжетів і будували оповідь на фактах реальної дійсності, які становили основу для драматичних історій кохання. Закохані у таких розповідях були надзвичайно вродливими, долали великі труднощі, проходили дивовижні випробування на шляху до одруження. Були відомі також такі твори, як “Ефеська повість” Ксенофонта із Ефеса, “Повість про Левкіппа та Клітофонта” Ахілла Татія, “Дафніс і Хлоя” Лонга, “Повість про кохання Херея і Каллірої” Харитона тощо.

Висновки. Античні грецькі філософи, драматурги, поети, вчені були першопрохідцями і першовідкривачами багатьох культурно-мистецьких явищ у світовому вимірі, створивши художні і мистецькі речі такої якості, що вони й сьогодні залишаються зразками досконалості як за змістом, так і за формою. Твори й імена давньогрецьких мудреців Гомера, Гесіода, Езопа, Есхіла, Софокла, Аристофана, Платона, Аристотеля, Демосфена, Сократа та багатьох інших відомі кожній освічені людині сучасності, бо саме вони вже два чи три тисячоліття тому порушили у своїх працях соціально-політичні та морально-етичні питання, пропонували ставитись із повагою до кожної людини, засуджували війну, насильство і жорстокість, пропагували ідеї гуманізму, оспівували найкращі здобутки людського духу – патріотизм, вірність ідеалам добра, справедливість, кохання, любов до краси і праці. Вплив культури античної Греції на сучасну цивілізацію неоціненний, адже важко назвати будь-яку галузь науки чи культури, музики і мистецтва, політики, філософії, побуту чи виробництва, медицини чи природничої сфери, де б давні елліни не залишили свого благодатного сліду, віддавши свої винаходи, ідеї, назви, морально-етичні принципи, ставлення до людини і суспільства. Мистецтво і духовна культура греків полонили на все життя кожного, хто доторкнувся до них, вони вплинули на розвиток європейських культур і впливають на них і сьогодні.

Список літератури

1. Пащенко В. І. Антична література: підручник / В. І. Пащенко, Н. І. Пащенко. – Київ: Либідь, 2001. – 718 с.

2. Підлісна Г. Н. Антична література: навч. посібник / Г. Н. Підлісна. – Київ : Вища школа, 1992. – 255 с.

3. Кун М. А. Легенди і міфи Стародавньої Греції / М. А. Кун. – Тернопіль, 1993. – 416 с.

4. Словник античної міфології. – Київ: Наук. думка, 1989. – 240 с.

5. Антична література. Греція. Рим: хрестоматія. – Київ: ЦНЛ, 2006. – 952 с.

6. Антична література: навч. посібник. – Київ: Либідь, 2005. – 488 с.

7. Бєлаш Г. О. Історія античної літератури: навч. посібник / Г. О. Бєлаш. – Київ: ЦНЛ, 2012. – 236 с.

8. Султанов Ю. І. У світі античної літератури. Давньогрецька література, література стародавнього Риму: посібник для вчителя / Ю. І. Султанов. – Харків: ТОВ “Веста”; Вид-во “Ранок”, 2002. – 112 с.

Тести

1. Хто є автором дидактичної поеми “Роботи і дні”, яка належить до архаїчного періоду:

А) Гомер;

Б) Гесіод;

В) Есхіл;

Г) Тіртей?

2. Який давньогрецький філософ назвав поетесу Сафо десятою Музою за її рідкісний талант:

А) Аристотель;

Б) Сократ;

В) Платон;

Г) Епікур?

3. Які із названих трагедій належать драматургу Софоклу:

А) “Прометей закутий”;

Б) “Звільнений Прометей”;

В) “Цар Едіп”;

Г) “Медея”?

4. Хто автор давньогрецьких комедій “Оси”, “Жаби”, “Хмари”:

А) Аристофан;

Б) Софокл;

В) Еврипід;

Г) Аристотель?

5. Хто із давньогрецьких філософів понад усе цінував душевний спокій і був улюбленим філософом Г. Сковороди:

А) Платон;

Б) Діоген;

В) Епікур;

Г) Піррон?

6. Кому належить історична праця “Паралельні життєписи”, в який автор подав попарно біографії видатних греків і римлян, згрупувавши їх у відповідності з характерами і переконаннями:

А) Плутарху;

Б) Кратеру;

В) Полібію;

Г) Аристофану?

7. Хто серед давньогрецьких сатириків мав славу “богохульника і злостивця”:

А) Феофраст;

Б) Лукіан;

В) Каллімах;

Г) Софокл?

8. Яка галузь науки народилася в Александрійський бібліотеці у час появи спільної для Греції літературної мови:

А) математика;

Б) геометрія;

В) астрономія;

Г) філологія?

9. Хто із названих поетів давньої Греції був засновником і представником буколічної (пастушої) поезії:

А) Феокрит;

Б) Гомер;

В) Гесіод;

Г) Есхіл?

10. Головний герой якого твору був царем острова Ітаки, мав дружину Пенелопу і сина Телемаха:

А) “Іліада”;

Б) “Одіссея”;

В) “Цар Едіп”;

Г) “Антигона”?

Практичне завдання до теми

Прочитайте байку Езопа “Лисиця і виноград”:

Молода Лисиця побачила, що з виноградної лози звисають грона, і захотіла їх дістати, але не змогла. Відходячи, вона сказала сама до себе: “Виноград ще зелений!” Так і в людей буває. Коли хто неспроможний досягти чогось, посилається на обставини.

Дайте відповідь на запитання:

– Яка головна думка твору?

– Який вихід із невигідної для себе ситуації знайшла Лисиця і чому?

Запитання для самоконтролю

1. Які твори давньогрецької літератури архаїчного періоду стали вершиною світової епічної поезії і чому?

2. З іменами яких давньогрецьких богів були пов’язані обрядові ігри, що згодом зумовили появу драми і театру?

3. Які художні прийоми використав трагік Есхіл у своїх драмах і які загальновідомі нині театральні винаходи запровадив на сцені?

4. Які символи своєї могутності залишили по собі видатні постаті давньої Греції доби еллінізму?

5. Хто із давньогрецьких авторів прихильно ставився до рабів і пропонував сучасникам побачити в них людей?


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Давньогрецька література часів римського панування – Давньогрецька література