КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДОБИ РЕНЕСАНСУ Й ДОБИ БАРОКО – ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА

Літописання було характерне для літератури періоду Київської Русі. Цей вид творчості розвивався й пізніше, зокрема в добу Хмельниччини – героїчного часу в житті українського народу. Козацькі літописи – це твори, у яких подано характеристики видатних діячів, описи важливих подій у хронологічній послідовності, тлумачення окремих періодів політичного життя. Вони належать до історично-мемуарної прози – творів, у яких оповідь ведеться у формі записок від імені автора про реальні події минулого, учасником або ж очевидцем яких він був. Мемуарним творам властива документальність, історична достовірність, хоча автор має право на художній домисел. Найдокладніше козацька доба представлена в “Літописі Самовидця”, “Літописі Граб’янки” і “Літописі Самійла Величка”. Цікаво, що автори цих пам’яток були козаками, усі вони – випускники Києво-Могилянської академії.

Ім’я автора “Літопису Самовидця” невідоме1, таку назву йому дав П. Куліш, до речі, відомості з цього твору він узяв за основу першого історичного роману в українській літературі “Чорна рада”, який ви прочитаєте пізніше.

Автор літопису, безумовно, брав участь у тогочасних історичних подіях (звідси й ім’я Самовидець). Хронологічно літопис охоплює короткий період історії України (з 1648 по 1702 р.), але відображає переломний (руїнний) етап у долі України. У першій частині літопису – історичній – докладно розповідається про основні події Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмельницького, у другій – літописній – переважає короткий огляд найважливіших подій до початку Північної війни. Автор оцінює героїв літопису по-різному: П. Дорошенка й І. Виговського – негативно, бо вони виступали проти Москви (Самовидець був прихильником російської “протекції”), а Я. Сомка, І. Сірка й І. Мазепу змальовано позитивно. Автор прихильно ставиться до державницької діяльності Б. Хмельницького, наділяючи його такими характеристиками: “Козак розторопний у ділах козацьких воєнних і в письмі швидкий”. Літопис написаний книжною українською мовою з полонізмами та церковнослов’янізмами. “Літопис Самовидця” став не лише основою для створених пізніше літописів С. Величка й Г. Граб’янки, а й важливим джерелом для вивчення історії України.

1 Авторство приписують Романові Ракушці-Романовському, генеральному військовому підскарбієві (1663-1668), згодом брацлавському священикові Миколаївської церкви в Стародубі.

Титульна сторінка “Літопису Самійла Величка”

“Літопис Самійла Величка” вражає не тільки обсягом (4 томи), а й передусім художністю. Самійло Величко (1670 – після 1728) був писарем у військовій канцелярії, брав участь у військових походах. Дослідники вважають, що з 4 томів літопису лише перший був написаний С. Величком, решту книг допомагали створювати його учні, бо їхній наставник утратив зір. Літопис охоплює події 1648-1700 рр.: у ньому йдеться про міжнародне становище та дипломатичні зв’язки України, докладно відтворено як основні, так і другорядні події вітчизняної історії, у центрі уваги – Національно-визвольна війна 1648-1654 рр. під проводом Б. Хмельницького. Цього гетьмана С. Величко порівнює з Мойсеєм, наголошуючи, що й після смерті продовжує жити образ “даного від Бога вождя”. У літописі інтерпретовано біблійні сюжети про Вавилонську вежу, царя Соломона, Содом і Гоморру. Мова твору барокова, у ній багато алегорій (алегоричні образи Біди й Нужди, які прийшли в Україну з Польщі), епітетів, порівнянь, біблійних висловів (“…впаде красна козацька Україна тогобічна, як отой стародавній Вавилон”, “немовби друга обітована земля, що кипіла молоком і медом”). Свого часу літописом цікавився Т. Шевченко, коли працював у київській Тимчасовій комісії для розгляду давніх актів, – без сумніву, ознайомлення з документами відображено й у творчості поета.

Як і попередні два історично-мемуарні твори, “Літопис Граб’янки” розповідає про Національно-визвольну війну 1648-1654 рр. під проводом Б. Хмельницького, проте не всі факти оповіді історично достовірні, що зумовлено джерелами, якими користувався автор. Григорій Граб’янка (рік народження невідомий – 1738) упродовж життя був і сотником, і полковим осавулою, і суддею, зрештою, і літописцем. У “Літописі Граб’янки” відчутний вплив українського літературного бароко: епічність, динамічність оповіді, напруженість дії, використання “високого”, патетичного стилю розповіді. Це свідчить про те, що цей твір – передусім явище красного письменства.

Завершує традицію козацьких літописів “Історія русів” – пам’ятка української історичної прози й публіцистики кінця ХVІІІ ст. Автор твору невідомий, але з перших сторінок стає зрозуміло, що це український патріот. Автор називає українців русами: він зазначає, що слов’яни походять від Яфета та з давніх-давен проживають між Каспієм і Віслою. У творі коротко викладено історію Русі-України, описано нашестя Батия як страшне лихо, яке змусило русів шукати підтримки у Великого князівства Литовського, щоб боронитися від татар. В “Історії русів” критично оцінюється запровадження Берестейської церковної унії, яка призвела до розколу й ворожнечі українського народу. Автор твору дає високу оцінку діяльності Б. Хмельницького, наголошує на освіченості й розважливості І. Мазепи, щоправда, робить це обережно. У творі засуджено політику Петра І, тиранію й покріпачення України, тут утверджується думка, що всі народи мають право на власну державність, що Русь-Україна – державне утворення саме українського народу, а наша історія починається значно раніше, аніж у XIV ст. Твір належить до російськомовної української літератури (написаний російською мовою з вкрапленнями українізмів).

Зауважте!

У науковий обіг поняття “козацькі літописи” увів Самійло Величко. “Літопис Самійла Величка” – це умовна назва твору “Сказаніє о війні козацькой з поляками…”, а “Літопис Граб’янки” відомий як “Действия презельной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмельницкого, гетмана Запорожского, с поляками.”.

До речі…

Перша частина “Літопису Самійла Величка” написана рукою самого автора (уважно розгляньте манеру письма, с. 62). Написання такого типу дослідники називають київським, доводячи, що твір створений у Києво-Могилянській академії, де так писали всі, хто належав до вищої верстви: “Воно [письмо] чепурне, круглясте, чіткі, вирисувані літери стоять кожна окремо, рівною низкою, майже без нахилу, з короткими певними розчерками – усе це виказує руку, звиклу до писання, на вмілість і на смак того, хто писав і зумів надати рукопису майже художній вигляд”, – зазначає Вал. Шевчук.

Факсиміле першої сторінки “Літопису Самійла Величка”. (Фрагмент)

4. Прочитайте літературно-критичний матеріал про вертеп і розкажіть, що ви дізналися нового про старовинний ляльковий театр.

Вертеп. Це старовинний пересувний ляльковий театр, який ставив релігійні та світські п’єси. Вертепна драма виникла в ХVІІ ст. Ось як описує цей театр український етнограф і фольклорист XVIII ст. М. Маркевич: “Наш вертеп – похідний будиночок із двома поверхами. Він зроблений із тоненьких дощок і картону. Верхній поверх має балюстраду, за нею відбувається містерія1: це Вифлеєм. На верхньому поверсі – трон царя Ірода; долівку обклеєно хутром для того, щоб не видно було щілин, якими рухаються ляльки. Кожну ляльку прикріплено до дроту. Вертепник водить її в потрібному напрямку. Розмова від імені ляльок відбувається поміж дячками, співаками й бурсаками то пискливим голосом, то басом – відповідно до потреби. Уся друга частина вистави відбувається на нижньому поверсі”. Отже, у верхній частині будиночка розігрували сцени релігійного змісту (“свята” частина драми), а в нижній – із світського життя, як правило, комічного характеру (“народна” частина драми). У верхній частині діяли святі й сатана, тут відбувалися сцени поклоніння пастухів і волхвів. Ця частина драми закінчувалася смертю Ірода, після якої люд мав би веселитися, тому з цього моменту дію переносили на нижній ярус. Тут улюбленцями глядачів були Запорожець (Солдат), Шинкарка, Дяк, Дід і Баба. Якщо перша частина має книжне походження (вона написана книжною мовою, у якій багато церковнослов’янізмів), то друга – є витвором народу, у ній спостерігаємо віддзеркалення тогочасного українського побуту.

1 Містерія – середньовічна релігійна драма, що виникла на основі літургійного дійства; вона інсценізувала народження, смерть і Воскресіння Христа.

Вертеп. ХУП-ХУШ ст.

5. Виконайте завдання.

1. Представниками українського поетичного бароко є

А Іван Вишенський, Іван Величковський

Б Григорій Граб’янка, Самійло Величко

В Іван Величковський, Лазар Баранович

Г Самовидець, Іван Вишенський

2. Основною подією в козацьких літописах та “Історії русів” є

А хрещення Русі-України

Б ворожнеча в українському суспільстві внаслідок Берестейської церковної унії 1596 р.

В Національно-визвольна війна 1648-1654 рр. під проводом Б. Хмельницького

Г уведення кріпосного права на українських землях

3. Думка про те, що Русь-Україна – державне утворення саме українського народу, а наша історія починається значно раніше, аніж у ХІV ст., утверджується в

А “Літописі Самовидця”

Б “Літописі Самійла Величка”

В “Літописі Граб’янки”

Г “Історії русів”

4. Назвіть перші друковані книги в Україні. Яку з них і де використовують і досі?

5. Поміркуйте, чому “Українська літературна енциклопедія” та інші літературознавчі довідники подають огляд літописів С. Величка й Г. Граб’янки в статтях про авторів, а “Літопис Самовидця” – окремою статтею.

6. Відомості якого літопису взято за основу сюжету першого історичного роману в українській літературі? Як називається цей роман і хто його автор?

7. Чому “Історію русів”, написану російською мовою, уважають вершинним твором української патріотичної прози?

8. Опишіть будиночок, у якому відбувалося вертепне дійство.

9. Якою мовою розігрувалася вистава у верхній частині вертепу, а якою – у нижній? Чим це зумовлено?

10. Розкажіть, що ви знаєте про С. Фіоля, Фр. Скорину й І. Федорова.

11. Прочитавши уривки з думи й літопису, визначте їхні спільні стилістичні особливості. Про що вони свідчать?

То він до їх припливає,

Словами промовляє,

Гірко сльозами ридає –

Прощенія домагає.

Перед Господом милосердним

Гріхи свої сповідає.

Дума “Буря на Чорному морі”

“…Старостове держали, у дворах грубу то єсть печі палити, псів хан дожити, двори замітати й до інших незносних діл приставляли…”

“Літопис Самовидця”

12. Прокоментуйте вислів: “Невідомо, чи ще якийсь витвір людської культури так єднає минуле із сьогоднішнім, пов’язує тілесне з духовним, впливає на розум і почуття, як вертеп. Вертеп – це результат духовної праці сотень і сотень поколінь” (І. Швець).

6. Виконайте домашнє завдання.

1. Прокоментуйте дану І. Франком характеристику “Літопису Самійла Величка”: “Конструкція більш літературна, ніж історична”. Аргументуйте думку І. Франка прикладами з тексту літопису.

2. Підготуйте невелике повідомлення (7-10 речень) про діяльність однієї з історичних осіб (поет Л. Баранович, архітектор В. Растреллі, композитор М. Березовський, першодрукар С. Фіоль, учений Г. Смотрицький та ін.) (за бажанням).




1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ – УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА ДОБИ РЕНЕСАНСУ Й ДОБИ БАРОКО – ДАВНЯ ЛІТЕРАТУРА