Поняття про античність. Архаїчний період давньогрецької літератури – Давньогрецька література

Античний – у перекладі з латинської мови означає давній, тобто такий, що виник у хронологічних межах приблизно з IX-VIII – до V ст. до н. е. Нині під античністю розуміють історію, матеріальну і духовну культуру, літературні пам’ятки Давньої Греції і Давнього Риму. Саме ці давні цивілізації збагатили людство багатьма відкриттями і винаходами, залишили по собі багато наукових понять і термінів, без яких важко уявити сучасне життя: академія, ліцей, школа, демократія, тиранія, олігархія, імперія, культура, поезія, музика, епос, сцена, комедія, оркестр, діалектика, філософія, космос, логіка тощо.

Античний вплив позначився і на культурі України. Символами такого впливу стали міста Північного Причорномор’я – Феодосія, Пантікапей, Херсонес. І хоча, крім античних країн, існували ще давніші держави – Єгипет, Вавилон, Китай та інші, їх культура й література у західноєвропейських країнах була маловідомою, а популярність античної цивілізації вже з часів Середньовіччя зростала з кожним століттям. Здобутки античного світу стали перлинами для створення і розвитку багатьох національних європейських культур, ураховуючи й українську.

Давньогрецька культура багато в чому вплинула на світову культуру, перші пам’ятки давньогрецької літератури датовані VIII ст. до н. е. У ті часи Грецію називали Елладою, а її жителів – еллінами. У грецькій літературі існувала більшість відомих сьогодні родів, жанрів і форм літератури. Науковці виділяють чотири головні етапи розвитку давньогрецької літератури, які відповідають основним періодам розвитку еллінського суспільства – архаїчний, класичний, доби еллінізму і часів римського панування.

Архаїчний період (до середини VII ст. до н. е.) – це часи становлення рабовласницької держави, коли розвивалась усна народна творчість, зокрема міфологія, епічна поезія, вершиною якої стали поеми Гомера і дидактичний епос Гесіода.

Міф (у перекладі “слово”, “сказання”) – це фантастична оповідь про виникнення світу, появу богів, людей, про зародження культури, уміння добувати і застосовувати вогонь, про стосунки людей та інших живих істот, про все надприродне і незрозуміле людині. Сукупність міфів і наука, яка їх вивчає, – все це міфологія, це образні уявлення людини про природу і суспільство. На ранньому етапі цивілізації міфологія поєднувала в собі філософію, історію, етику, але найближчою вона була до поезії. У міфах спостерігається поєднання реальності з абстракцією, з легендами, вони прив’язані до певної місцевості і мають багато варіантів, бо складалися впродовж тисячоліть. Міфи класифікуються відповідно до різних принципів, найтрадиційніша класифікація – тематична, за змістом: міфи про походження світу і богів; міфи ліванського циклу (історії про Едіпа); міфи троянського циклу (про причини і головні події Троянської війни); міфи про аргонавтів (похід Ясона та його друзів у Колхіду по золоте руно) та інші.

Науковці розподіляють міфи на такі групи:

– Етіологічні (про походження чи виникнення чогось або когось у природі чи суспільстві: про Аполлона і Дафну, про Нарциса та ін.);

– Космогонічні (про створення і будову всесвіту: про Гею, про сузір’я, про сонце, про появу людини тощо);

– Близнюкові (про чудесних істот, яких уявляли в парі: бог сну Гіпнос і бог смерті Танатос, брати-близнята Полідевк і Кастор та ін.);

– Тотемічні (міфи про близькість і спорідненість людей і звірів чи інших істот, плазунів, птахів тощо, про поєднання рис людини і тварини: коров’ячі очі у Гери, тіло птаха і голова жінки у сирени тощо);

– Календарні (міфи про Деметру, Діоніса та ін.);

– Героїчні (про Прометея, Геракла тощо).

На світанку історії європейської цивілізації виникла епічна поезія.

Епос (від давньогрецького “слово”, “оповідання”) різновид літературного роду, що оповідає про події, які нібито відбувались у минулому, оповіді про богів та героїв, які виконувались рапсодами чи аедами, тобто збирачами і виконавцями, або й творцями епосу. Вважалось, що їхня творчість була освячена богами. Саме із таких пісень, які спочатку побутували в усній формі, складалися великі, літературно оброблені твори – поеми.

Вершиною епічної поезії стали “Іліада” й “Одіссея” Гомера – найраніші відомі літературні пам’ятки. Їх автор – особа напівлегендарна, за право називатися його батьківщиною, як свідчать історики, змагалися сім грецьких міст. Антична традиція зображує Гомера незрячим. Поеми “Іліада” та “Одіссея” пов’язані з народним героїчним епосом, присвяченим Троянській війні, в якому поєдналися реальні події (похід греків-ахейців на Трою, яку вони називали Іліоном) та фантастичні сюжети (яблуко розбрату як причина війни, участь богів у конфлікті, троянський кінь тощо). Проте Гомер не переказував міфів, а створив художні образи, змалював внутрішній світ героїв, показав протистояння виняткових характерів.

В “Іліаді” було описане героїчне минуле давніх греків, в її основу було покладено міф про греко-троянську війну (про викрадення Парисом красуні Єлени, дружини царя Менелая, про допомогу Менелаєві хитромудрого Одіссея, який придумав троянського коня, про десятирічну війну, в результаті якої Троя загинула). Твір складається із 24 пісень, він присвячений епізоду останнього року війни – гніву наймогутнішого і найхоробрішого грецького воїна Ахілла, який образився на ватажка греків царя Аганемнона через полонянку, котру не отримав у нагороду. Обурений Ахілл відмовляється битися з ворогом, але після загибелі свого друга Патрокла вступає у поєдинок із сином троянського царя Пріама Гектором і перемагає його. Поема закінчується сценою поховання загиблих героїв Патрокла і Гектора. Дія поеми охоплює приблизно 50 днів, але 40 із них заповнені описом подій, про які автор лише згадує.

“Одіссея” – інша за сюжетом і за композицією, але також складається із 24 пісень, вона створена пізніше за “Іліаду” і розповідає про мандри і складний шлях додому, до родини царя Ітаки Одіссея – одного із головних учасників Троянської війни, якого автор постійно називає хитромудрим і богорівним. Події твору відбуваються на десятий рік після закінчення Троянської війни, але вони показані не послідовно, а як спогади, переплетені з подіями зображуваного часу. Повні небезпек пригоди Одіссея, що поспішає до вірної дружини Пенелопи і сина Телемаха, зумовлені не пошуками слави чи прагненням перемог, а волею богів, одні з яких перешкоджають героєві повернутись додому, а інші (як Афіна) в усьому допомагають. Поеми написані гекзаметром. Гекзаметр – віршовий розмір, найдавніша форма вірша в античній поезії. Слово “одіссея” відтоді стало загальним поняттям на означення небезпечних пригод і мандрівок героїв епічних оповідей різних часів і народів. В українській літературі перекладами Гомерових поем займались С. Руданський, М. Гнєдич, О. Потебня, П. Куліш, І. Франко, Леся Українка та інші. Найдосконалішим вважається переклад Бориса Тена (Миколи Хомичевського).

У давній Греції художні тексти римувались, бо саме так вони краще запам’ятовувались і висловлена таким чином думка вважалась вагомішою і авторитетнішою. Віршами висловлювалися поради, правила поведінки, моральні настанови, передавався життєвий і трудовий досвід.

До архаїчного періоду давньогрецької літератури належить і дидактичний, тобто повчальний, епос. Найвидатнішим його представником був Гесіод, діяльність якого припадає на час між 725 і 650 роками до н. е. Ставши поетом-професіоналом, рапсодом, він відійшов від тематики й традицій гомерівського епосу і працював у напрямі релігійного і морально-практичного повчання. Одним із найвідоміших творів Гесіода є дидактична поема “Роботи й дні”, складена із порад щодо хліборобських і господарських робіт та викладу хліборобського календаря. В іншому творі “Теогонія” автор здійснив спробу звести до певної системи міфологію про походження і генеалогію богів, звертаючи увагу на такі абстракції, як Кохання, Темрява, Ніч тощо, розповідаючи про олімпійських богів і про неоліпійські божества та про напівбогів-нащадків від шлюбів між безсмертними і смертними. Продовженням космологічної і генеалогічної “Теогонії” стала поема “Каталог жінок”, де називались жінки, які у шлюбі з богами народжували майбутніх родоначальників племен і народів.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.50 out of 5)

Поняття про античність. Архаїчний період давньогрецької літератури – Давньогрецька література