ДАВНЬОГРЕЦЬКА ЛІРИКА – ДАВНЬОГРЕЦЬКА КУЛЬТУРА ТА ЛІТЕРАТУРА – АНТИЧНІСТЬ – Хрестоматія
У зв’язку із зародженням у Давній Греції нового устрою життя епос починає занепадати. Монументальні твори героїчного змісту, які розлого оповідали про діяння богів та надзвичайні подвиги героїв далекої давнини, не могли відобразити проблем нової дійсності.
Поступово в літературу післягомерівських часів увійшли невеликі ліричні твори, які у VII – VI століттях до н. е. завоювали неабияку популярність. Вони безпосередньо відгукувалися на проблеми повсякденності, політичні події в полісі та могли передати найтонші душевні переживання звичайної людини.
Хоча детальне зображення душевного стану людини в ліриці протиставилося підкресленій відстороненості у зображенні подій в епосі, грецькі поети не відкинули досягнень попередньої епохи. Вони широко використовували художні прийоми, розроблені епосом, та постійно зверталися до міфологічної тематики.
Давньогрецька лірика, як і епос, виникла з народних пісень і, ставши авторською, тривалий час зберігала фольклорні традиції. Її виконували під акомпанемент музичних інструментів (ліри, кіфари, флейти, труби, сопілки тощо), тому давньогрецький поет одночасно був ще й композитором.
Проте деякі ліричні жанри з часом утратили зв’язок із музикою і з пісенних перетворилися в суто декламаційні. Водночас у грецькій літературі продовжували розвиватися і пісенні ліричні жанри.
На жаль, чимало ліричних творів VII – VI cm. до н. е. втрачено назавжди, а деякі залишилися тільки у фрагментах. Тому, як вважають вчені, ми можемо мати лише приблизне уявлення про тогочасну поезію.
Декламаційні жанри давньогрецької поезії
Декламаційна поезія народилася і розвинулася в Малій Азії на батьківщині гомерівського епосу, звідки поширилася на інші території Греції.
До декламаційних жанрів належать ямби та елегії, найбільшого розквіту вони набули у VII столітті до нашої ери. Ці твори спочатку виконувалися у пісенній формі, а пізніше декламувалися. У центрі уваги елегій та ямбів було громадське життя греків, тому автори багатьох таких творів – політичні діячі, філософи чи воєначальники.
Елегії розвинулися з народних поховальних пісень і планів, які виконували під супровід флейти. Проте в літературі ці твори набули доволі бадьорого настрою. У них ми можемо зустріти повчання, політичну агітацію, патріотичні заклики, військові настанови, життєві поради, приклади, гідні наслідування, тощо. Для елегій, як і для всіх жанрів давньогрецької лірики, були властиві певні закони віршування, а велична тематика та урочиста мова цих поезій перегукувалася з епічною традицією.
Одним із найвідоміших авторів елегійної поезії став Тіртій. Відомостей про цього поета майже нема. Припускають, що його батьківщина – або Афіни, або Спарта, і жив він, імовірно, у середині VII cm. до н. е.
У творах Тіртея звучать заклики до захисту рідної землі й народу, оспівується мужність воїнів, виражена активна позиція громадянина міста. Ці мотиви стали новими в літературі, оскільки їх ще не знали в часи гомерівського епосу, коли насамперед відстоювалися інтереси вождів й оспівувалися подвиги окремих родовитих героїв, а не всього воїнства.
З іменем Тіртея пов’язана легенда, яка ілюструє надзвичайно важливе значення поезії в житті давніх греків. Під час важкої війни із сусідньою Месенією спартанці за порадою віщуна попросили військової допомоги в афінян. Афіняни, які завжди зверхньо ставилися до грубого спартанського вояцтва, на посміх відіслали до них лише одного кульгавого шкільного вчителя і поета Тіртея1. Але пророцтво виявилося правдивим: Тіртей склав для воїнів настільки запальну патріотичну елегію, що зумів піднести бойовий дух спартанців і вже у першій битві привів їх до перемоги.
Дослідники вважають, що насправді Тіртей був спартанським поетом і вождем-воїном. У своїх патріотичних елегіях і маршових піснях-закликах він патетично оспівував військову звитягу і славну смерть в ім’я батьківщини, давав настанови воїнам, як поводитися в запеклому бою, та засуджував слабкодухих боягузів.
Спартанський поет для більшої виразності використовував міфологічні образи (наприклад, в одному з віршів він називає спартанців нащадками Геракла), а щоб підкреслити вояцьку згуртованість, Тіртей часто говорить “ми”.
Піднесені вірші Тіртея стали своєрідним кодексом воїнської честі й набули популярності за межами Спарти. Вони легко запам’ятовувались і виконувалися в походах та перед битвами. Воїни навіть змагалися у їх кращій декламації. Є відомості, що елегії Тіртея аж до IV століття нашої ери надихали війська і як взірцево патріотичні твори їх вивчали у школах.
Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,
Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.
Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі
Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,
З матір’ю милою, з батьком старим на чужині блукати,
Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.
Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,
Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.
Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє,
Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.
Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи
Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю –
Будемо батьківщину і дітей боронити відважне
В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.
О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,
Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.
Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте,
Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.
Віком похилих, у кого слабі вже коліна, ніколи
Не покидайте старих, з битви утікши самі.
Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних
Воїн поляже старий, в перших упавши рядах, –
Голову білу безсило схиляючи, сивобородий,
Дух свій відважний оддасть, лежачи долі в пилу,
Рану криваву свою не забувши руками закрити, –
Страшно дивитись на це, соромно бачить очам
Тіло старе без одежі! А от юнакові – все личить,
Поки ще днів молодих не осипається цвіт.
Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він –
Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах.
Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,
В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.
Переклад із давньогрецької Григорія Кочура
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ЕЛЕГІЯ. ПЕНТАМЕТР
Елегія (грецькою – очеретяна сопілка, тужлива пісня, скарга) – жанр ліричного твору сумного характеру.
Елегія як жанр давньогрецької лірики характеризувався тематичним розмаїттям і поєднанням двох віршових розмірів. Такий елегійний двовірш складався з гекзаметра (шестимірника) і пентаметра (п’ятимірника).
Пентаметр, своєю чергою, утворюється подвоєнням першого піввірша гекзаметра. Відповідно схема цього віршового розміру така:
У наступні літературні епохи елегії втратили чітку побудову, проте визначальним став сумний настрій цих творів.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
Готуємося до роботи з твором
1. Розкажіть про причини занепаду епосу і розвитку лірики (поезії) у Давній Греції.
2. Що стало основою для виникнення авторської поезії?
3. Назвіть головні особливості декламаційної і пісенної поезії.
4. Що вам відомо про елегію як жанр давньогрецької літератури?
5. Розкажіть про особливості елегій давньогрецького поета Тіртея. Яка тематика переважала в його творах?
Працюємо над текстом твору
6. Виразно прочитайте елегію Тіртея “Добре вмирати тому…”.
7. Які вчинки поет вважає ганебними для чоловіка?
8. Який ідеал воїна проповідує поет у своїх творах? Що є найважливішим в особистості воїна?
9. Наведіть приклади Антитези у творі. Яку думку підкреслює поет за допомогою цього прийому?
10. Знайдіть у тексті приклади Епітетів. Яку роль виконують ці тропи у художньому творі?
11. Літературознавці називають елегію “Добре вмирати тому…” Маршовою. Доведіть або спростуйте цю думку.
Узагальнюємо і підсумовуємо
12. Поясніть, чому елегії Тіртея були такими популярними серед воїнів-спартанців.
13. Доведіть, що елегія Тіртея “Добре вмирати тому…” має Патріотичний Зміст.
14. Зробіть висновок про роль митця в історичній долі країни.
15. Поміркуйте, чим сучасні армійські маршові речівки нагадують елегії Тіртея.
Пов’язуємо новий матеріал із вивченим раніше
16. У 7 Класі ви вивчали вірші (“Пісня солдатів з Вестерплятте” Константи Ільдефонса Галчинського, “До побачення, хлопчики” Булата Окуджави та інші). Порівняйте твори європейських поетів XX століття та давньогрецького поета Тіртея VII століття до нашої ери.
17. Визначте, що є спільного у віршах різних епох на воєнну тематику.
Виконуємо творчі завдання
18. Спробуйте скласти свою невеличку елегію патріотичного змісту.
19. Які заклики ви використаєте у своїй елегії?
ДЛЯ ТИХ, ХТО ХОЧЕ ЗНАТИ БІЛЬШЕ
У сучасній українській армії для піднесення військового духу, крім патріотичних пісень, використовують речівки:
Ми любим свій народ І знов уже давно
І нашу рідну мову. Протоптані стежки.
Вперед усі ідем, Ідуть сини твої,
Як браві вояки. Кохана рідна ненько!
І мова наша ллється Своїх дідів нащадки
Чудова, солов’їна. На захист твій йдемо!..
Ця речівка, розміщена на воєнно-історичному форумі, виконується вояками 26-ї артилерійської бригади.
(2 votes, average: 5.00 out of 5)