Пісня двадцять четверта. Викуп Гекторового тіла (Пріам у Ахілла) – Гомер (VІII-VII ст. до н. е.). – ДАВНЬОГРЕЦЬКА МІФОЛОГІЯ – АНТИЧНІСТЬ
468] Мовивши так, Гермес до Олімпу високого швидко
469] Злинув. На землю тоді Пріам з колісниці зіскочив
470] І, візника залишивши Ідея на місці, щоб бистрих
471] Коней і мулів стеріг, подався їздець староденний
472] Прямо до дому, де Зевсові любий Ахілл мав оселю.
473] Там він застав його й друзів, що одаль сиділи. Лиш двоє –
474] Автомедонт благородний і Алкім, Ареєва парость, –
475] Услугували йому. Вечеряти щойно скінчив він –
476] їжі спожив і пиття. Перед ним іще стіл залишався.
477] В дім непомітно ввійшов великий Пріам і, схилившись,
478] Став обнімати коліна Ахіллові, ще й цілувати
479] Руки страшні, що в нього численних синів повбивали.
480] Так, наче муж, що, в рідному краї убивши людину,
481] На чужину утікає в нестямі і, раптом зайшовши
482] В дім до мужа багатого, подив усіх викликає,
483] Так здивувався Ахілл, боговидого старця впізнавши,
484] Враз здивувались і інші, й одні позирнули на одних.
485] Тільки Пріам, озвавшись, промовив до нього з благанням:
486] “Батька свого спогадай, до богів подібний Ахілле!
487] Так же, як я, стоїть він на старості скорбнім порозі.
488] Може, в цю саму хвилину сусіди йому учиняють
489] Утиски й нікому ту небезпеку й біду відвернути.
490] Все ж він, принаймні почувши про те, що живий ти і цілий,
491] Серцем радіє своїм і щоденно плекає надію
492] Любого бачити сина, коли він повернеться з Трої.
493] Я ж, нещасний без краю, найкращих синів породив я
494] В Трої розлогій, а нині нікого мені не лишилось.
495] Аж п’ятдесят їх у мене було до приходу ахеїв,
496] 3 них дев’ятнадцять від лона були однієї дружини,
497] Решту – інші жінки у моїх породили покоях,
498] Та багатьом із них лютий Арей вже знесилив коліна.
499] Хто ж був єдиний у мене, що й Трою, й самих захищав нас,
500] Той в обороні вітчизни недавно тобою убитий –
501] Гектор. Тож задля нього й до цих кораблів я ахейських
502] Нині з благанням прийшов і викуп приніс незліченний.
503] Бійся, Ахілле, богів і зглянься ласкаво на мене,
504] Батька свого спогадавши, бо жалю ще більше я гідний,
505] Те-бо терплю, чого інший ніхто не зазнав земнородний, –
506] Рук убивці синів своїх я доторкаюсь губами!”
507] Мовив це, й пам’ять про батька збудив, і викликав сльози.
508] Взявши за руку, лагідно все ж одхилив той старого.
509] Так спогадавши обидва, – той Гектора-мужезвитяжця,
510] Плакав невтішно, до ніг Ахіллових тужно припавши,
511] Сам же Ахілл свого батька оплакував, ще й за Патроклом
512] Тяжко журився, – і стогін їх сумно лунав по покоях.
513] А після того, як слізьми наситивсь Ахілл богосвітлий,
514] 3 серця ж його і грудей одлягло скорботне бажання,
515] 3 крісла він швидко підвівся й за руку підводить старого,
516] Сиве чоло пожалівши й на бороду зглянувшись сиву,
517] І, промовляючи, з словом до нього звернувся крилатим:
518] “О бідолашний, багато печалі душею зазнав ти!
519] Як же наблизитись до кораблів ти наваживсь ахейських
520] Сам, перед очі того, хто стільки синів твоїх славних
521] Зброї позбавив? Мабуть, і серце у тебе залізне.
522] Та заспокойся і в крісло сідай. Хоч як боляче нам,
523] Глибоко в серці сховаймо свою ми журбу і скорботу.
524] Не допоможуть нічого найревніші сльози й ридання.
525] Долю таку вже богове нам, смертним, напряли, нещасним, –
526] Жити весь вік у журбі, самі лиш вони безпечальні.
527] Глиняні глеки подвійні у Зевса стоять при порозі,
528] Повні дарів: нещастя – в одному, а в другому – блага.
529] Той, кому їх у суміші Зевс подає громовладний,
530] Інколи горя, а інколи й радості має зазнати.
531] Той же, кому тільки лихо пошле, здобуває ганьбу лиш,
532] Голод нужденний скрізь гонить його по землі богосвітлій,
533] От і блукає вія скрізь, і в богів, і в людей у зневазі.
534] Так і Пелея боги дарами блискучими зроду
535] Обдарували; поміж. людей він усіх виділявся
536] Щастям, багатством, ще й був владарем у мужів мірмідонських,
537] Смертний, дружиною мав од богів він богиню безсмертну.
538] Та недолю й йому приділили богове – не мав він
539] В домі своєму дітей, владущого роду нащадків.
540] Син у Пелея один лише, коротковічний; я й нині
541] Старості не доглядаю його й од вітчизни далеко
542] В Трої сиджу – і тобі, і дітям твоїм лиш на горе.
543] Чули ми, старче, раніше колись і ти був щасливий:
544] Скільки обмежує Лесбос, оселя Макарова, з моря,
545] 3 півночі ж – гори Фрігійські та хлань Геллеспонту безкрая –
546] Скрізь визначався ти, старче, як кажуть, синами й багатством.
547] Та як наслали на тебе це лихо богове небесні,
548] Вічно під містом твоїм лиш січі та людоубивства.
549] Мусиш терпіти, журби не тримай безнастанної в серці,
550] Не допоможе нічого печаль за сином убитим, –
551] Не воскресиш його, тільки ще більшого горя зазнаєш!”
552] В відповідь мовив йому староденний Пріам боговидий:
553] “Ні, я не сяду, годованцю Зевсів, допоки мій Гектор
554] Десь у наметі лежить непохований. Дай його швидше,
555] Хай я на власні очі побачу. А сам ти від мене
556] Викуп багатий прийми, що-привіз я. Нехай він на радість
557] Буде тобі, щоб вернувсь ти до рідного краю щасливо,
558] Ти-бо дав жиги мені і сонячне бачити світло”.
559] Глянув на нього спідлоба і мовив Ахілл прудконогий:
560] “Не досаждай мені, старче, бо вирішив серцем і сам я
561] Гектора тіло вернути, – від Зевса приходила з вістю
562] Мати до мене моя, від морського народжена старця.
563] Знаю-бо й те я, Пріаме, цього не сховаєш від мене, –
564] Хтось із богів тебе до кораблів супроводив ахейських.
565] 3 смертних ніхто б не насмілився, навіть юнак нерозважний,
566] В стан наш вступити – ні від сторожі б не міг він сховатись,
567] Ані так легко затвори на брамах відсунути наших.
568] Тож не хвилюй уже більше моє ти печалями серце,
569] Щоб у наметі цім, старче, хоч ти і з благанням приходиш,
570] Я не відмовив тобі і Зевсову б волю порушив”.
571] Мовив він так, і, злякавшись, послухав старий тої мови,
572] Син же Пелеїв, як лев, за двері з намету подався,
573] Та не один, за ним поспішили соратників двоє –
574] Автомедонт благородний і Алкім, що їх поміж друзів
575] Більше від інших Ахілл шанував по Патроклі убитім.
576] Випрягли коней і мулів вони, від ярма одв’язавши,
577] І, до намету з окличником старця Пріама ввійшовши,
578] В крісло його посадили, і зміцноколісного воза
579] Викуп за голову Гектора зносити стали безцінний.
580] Два лиш плащі залишили воші і хітон добротканий,
581] Щоб, загорнувши в них тіло, додому його виряджати.
582] Сам же покликав служниць помити його й намастити,
583] Тільки десь далі поклавши, щоб сина Пріам не побачив.
584] Міг-бо не стримати гніву старий у засмученім серці,
585] Сина побачивши, сам же Ахілл, умить спалахнувши,
586] Зопалу вбить його міг би й порушити Зевсову волю.
587] Тіло помили служниці, і, маслом його намастивши,
588] В чистий вгорнули хітон, і плащем його зверху накрили.
589] Потім Ахілл підняв його сам і, на мари поклавши,
590] 3 товаришами поставив на добре гембльованім возі.
591] Заголосивши тоді, до друга взивав він і мовив:
592] “О, не гнівися, Патрокле, як навіть в Аїді почуєш,
593] Що богосвітлого Гектора тіло віддав дорогому
594] Батькові я, – не нікчемний він дав мені викуті за нього.
595] Гідну й для тебе я долю із нього вділю, як належить*.
596] Мовив це, й знов до намету вернувся Ахілл богосвітлий.
597] Сів у крісло, оздоблене гарно, що встав був із нього,
598] При протилежній стіні, і так до Пріама промовив:
599] “Син твій, старче, померлий до тебе вернувсь, як велів ти,
600] Вже він на марах лежить. На світанку його ти побачиш
601] І повезеш. А зараз пора про вечерю згадати.
602] Не забувала про їжу й сама пишнокоса Ніоба,
603] Що аж дванадцять дітей у неї загинуло в домі –
604] Шестеро дочок і шість синів у квітучому віці.
605] Стрілами тих юнаків Аполлон повбивав срібнолукий
606] В гніві на матір Ніобу, дівчат – Артеміда мислива,
607] Саме за те, що з Лето ясноликою хтіла рівнятись:
608] Двох-бо дітей породила Лето, а у неї – багато.
609] Хоч їх лиш двоє було, а тих багатьох повбивали.
610] Дев’ять днів у крові ті валялися трупи, й ховати
611] їх не було кому: всіх обертав у каміння Кроніон.
612] Тільки десятого дня їх небесні боги поховали.
613] Слізьми знеможена вкрай, про їжу згадала Ніоба.
614] Нині у скелях далеких, у горах безлюдних Сіпілу,
615] Де, як розказують, захисток мають для себе божисті
616] Німфи, що вздовж берегів Ахелою ведугь хороводи, –
617] В камінь богами обернена, там вона вічно сумує,
618] Отже, про їжу пора нам подумати, мій богосвітлий
619] Старче, встигнеш і потім оплакати милого сина,
620] В Трою привізши, і там многослізний він буде для тебе!”
621] Мовив і, скочивши, білу вівцю Ахілл прудконогий
622] Сам заколов; білували ж, як личить, і справили друзі,
623] М’ясо усе на шматки порубали й, рожнами проткнувши,
624] Смажити стали старанно й готове з рожнів познімали.
625] Автомелонт заходився ще й хліб по столі розставляти
626] В кошиках гарних, а м’ясо ділив сам Ахілл богосвітлий.
627] Руки до поданих страв одразу ж усі простягнули.
628] Потім, коли уже голод і спрагу вони вдовольнили,
629] Довго Пріам Дарданід дивувався тоді із Ахілла,
630] Зросту його і красі, до богів-бо усім був подібний.
631] Так же й Ахілл з Дарданіда Пріама собі дивувався,
632] Спостерігавши вигляд поважний і слухавши мову.
633] Як навтішались вони, один одного так споглядавши,
634] Перший промовив тоді староденний Пріам боговидий:
635] “Спати пусти мене швидше, годованцю Зевсів, щоб, лігши,
636] Сном утішатись солодким могли ми на ложах спокійних.
637] Ні на хвилину повік не заплющував я над очима
638] 3 дня, коли духу позбувся мій син під руками твоїми,
639] Тільки стогнав я весь час і муки терпів незліченні,
640] В куряві й бруді з одчаю валяючись серед подвір’я.
641] Тільки ось нині я їжі спожив і вином іскрометним
642] Горло своє покропив, а то зовсім не їв я нічого”.
643] Так він сказав. Ахілл тоді друзям звелів і служницям
644] Ліжка стелить в передсінку, пурпурними їх подушками
645] Викласти, ще й килимами чудовими постіль заслати,
646] І покривала вовняні подать їм укритися зверху.
647] Вийшли із світлом ясним у руках із покоїв служниці
648] Й два для них ложа небавом старанно вони постелили.
649] 3 жартом звернувся тоді до Пріама Ахілл прудконогий:
650] “Ляжеш ти, старче мій любий, знадвору, щоб часом з ахеїв
651] Хтось не ввійшов сюди радитись, – часто до мене заходять
652] Радити раду мужі, як звичай того вимагає.
653] Тож, як у пітьмі нічній хто-небудь тебе тут побачить
654] І Агамемнону зразу ж розкаже, людей вожаєві,
655] Може, напевно, затриматись видача мертвого сина,
656] Ти ж мені нині усе розкажи і повідай одверто:
657] Скільки ти днів богосвітлого Гектора маєш ховати,
658] Щоб не виходив на битву я сам і воїнів стримав”.
659] В відповідь мовив йому староденний Пріам боговидий:
660] “Якщо даси нам ховать богосвітлого Гектора тіло,
661] Ласку велику цим нині ти явиш до мене, Ахілле:
662] Замкнені ми в Іліоні, ти знаєш, а дерево треба
663] Здалеку, з гір нам возить, та й трояни залякані дуже.
664] Дев’ять би днів нам хотілось оплакувать Гектора в домі
665] І поховать на десятий та справити тризну для люду.
666] На одинадцятий – пагорб насипати зверху могильний,
667] А на дванадцятий – бій відновити, якщо вже так треба”.
668] Знову йому відповів прудконогий Ахілл богосвітлий:
669] “Хай так і буде, старче Пріаме, як ти того хочеш.
670] Я припиняю війну на час, що його зажадав ти”.
Переклад Ботіса Тена
Примітки
278. Місяни – малоазійське плем’я, вихідці з Фракії.
544. Макар син Еола, міфічний владар острова Лесбосу.
602. Ніоба – дочка Тантала, дружина Амфіона, владаря беотійських Фін. Вона хизувалася тим, що в неї шестеро синів і шість дочок, тоді як богиня Лето має тільки двох – Алоллона й Артеміду. Діти Лето помстилися за ці хвастощі, повбивавши стрілами всіх дітей Ніоби. Сама Шоба з горя скаменіла – перетворилася на скелю біля гори Сіпіл.
Український контекст
Борис Тен (1897-1983)
Борис Тен належить до когорти найвидатніших майстрів українського перекладу. Справжнє ім’я і прізвище Микола Васильович Хомичевський, народився 9 грудня 1897 р. в селі Дермань Здолбунівського району на Рівненщині.
Навчався Борис Тен у Дерманській школі, Клеванському духовному училищі, Волинській духовній семінарії, закінчив Волинський інститут народної освіти. Висвятившись на священика, він проводив значну роботу щодо відродження Української Автокефальної Православної церкви. З 1924 по 1926 рік був настоятелем храму св. Софії у Києві, пізніше переведений до Петропавлівської церкви на Подолі.
У 1929 році Бориса Тена був заарештований у справі Спілки визволення України. Його засудили до 10 років ув’язнення у виправнотрудових таборах.
У 1941 році був мобілізований на фронт. І знову випробування долі: фронт, оточення, полон, концтабір, недовір’я і підозрілість влади до письменника.
На захист стали друзі-письменники.
Борис Тен подарував українському читачеві переклади староруської класики: три комедії Арістофана (“Хмари”, “Лісістрата”, “Жаби”), “Едіп-цар” й “Антігону” Софокла, “Медею” Евріпіда, “Поетику” Арістотеля. А крім своїх улюблених греків, перекладає ще й вершинні твори євронейської класики: “Річарда ІІІ” Шекспіра, “Розбійники” Шиллера, поезії Ю. Словацького, А. Міцкевича, О. Пушкіна. За словами Миколи Бажана – “Борис Тен – видатний майстер нашої української літератури, творець такого перекладу “Іліади”, якому може позаздрити будь-яка література…”.
Завдання за рівнями
І
1. Хто довів існування Трої?
2. З чим пов’язана поява “Гомерівського питання”?
3. Які події покладено в основу “Іліади”?
4. Що таке гекзаметр? Дайте визначення.
5. Дайте визначення літературного терміну “героїчна поема”?
II
1. Опишіть щит Ахілла.
2. Що стало руйнівною силою характеру Ахілла?
3. Розкажіть, як загинув Гектор?
4. Як поводиться улюбленець Афіни після перемоги над Гектором?
5. Чому Ахілл не погоджується на умови Гектора повернути його тіло батька?
6. Чому Ахілл вирішив забути про свою образу?
ІІІ
1. Охарактеризуйте поведінку Ахілла під час поєдинку
2. Які риси характеру виявляє Гектор під час поєдинку?
3. Які художні засоби використовує Гомер, характеризуючи своїх героїв?
4. Поміркуйте, чому божественний коваль Гефест саме таку символіку обрав для щита Ахілла.
5. Виберіть з тексту епітети, які використовує Гомер, характеризуючи Ахілла, Гектора.
IV
Дайте відповіді на питання Обгрунтуйте їх.
1. Чи можна вважати перемогу Ахілла чесною?
2. Кого з героїв “Іліади” (Ахілла чи Гектора) можна назвати благородним?
3. Чи змінився Ахілл після смерті Гектора? Доведіть це
4. Чому нас вчать гомерівські герої? Чому вони стали безсмертними?
5. У чому гуманістичний пафос твору?
6. Висловіть своє ставлення до Ахілла. Аргументуйте свою думку, наведіть відповідні цитати з тексту твору.
7. Висловіть власні враження від твору?
Індивідуальні завдання
1. Складіть порівняльну таблицю образів Ахілла та Гектора.
2 Підготуйте візитку одного з героїв поеми Гомера “Іліада”
(2 votes, average: 4.50 out of 5)