ДАВНЬОГРЕЦЬКИЙ ТЕАТР – АНТИЧНІСТЬ – Хрестоматія
Давньогрецький театр. Виникнення трагедії та комедії
Історія давньогрецького театру сягає прадавніх часів. Розвідки вчених свідчать, що ще у III тис. до н. е. на острові Кріт і в Мікенах1 відбувалися примітивні театральні вистави, пов’язані з робочими, обрядовими, мисливськими та землеробськими іграми. Археологи знайшли на руїнах тогочасних міст спеціальні театральні майданчики, побудовані з кам’яних брил, і східчасті місця для глядачів.
Давньогрецький театр. Епідавр, Греція
Джерелом грецької трагедії слугували фольклор, міфологія, народні обрядові ігри, насамперед святкові обряди на честь Діоніса2, одного з найпопулярніших богів Еллади. Діоніса вшановували декілька разів на рік: на Великих Діонісіях (березень), Ленеях (січень) та Малих Діонісіях (грудень). Діонісії нагадували карнавал. Вулицями міст і сіл ходили святкові юрби народу, музикою і танцями уславлюючи свого улюбленого бога, оспівуючи його страждання і перемогу над ворогами. У той же час з’явилася традиція виконувати дифірамби – гімни, присвячені Діонісові. їх співав хор, який складався з 50 чоловік. Поряд з дифірамбічним хором існували і сатирівські хори, які в одязі з цап’ячих шкур за допомогою співів і танців відтворювали міф про Діоніса. Вважають, що саме культ Діоніса спричинив появу грецької трагедії, та й саме слово трагедія перекладається з грецької як “пісня цапів”, тобто сатирів у цап’ячих шкурах.
1 Мікени – чи не найвідоміше стародавнє місто в Греції, розташоване на північно-східному Пелопоннесі, за міфами, побудоване Персеєм з допомогою циклопів; царство Агамемнона, ватажка походу ахейців на Трою.
2 Діоніс (Бахус, Вакх) – у грецькій міфології бог життєвих сил природи, виноградарства і вина; син Зевса і Симели; зображувався в оточенні сатирів, селенів і менад.
Засновником власне грецької трагедії вважають поета Теспіда, який під час Діонісій поєднав виконання дифірамбів з театральним дійством, тобто зробив з народного дифірамба театральну виставу. Перша його трагедія була поставлена в 534 р. до н. е.
Давньогрецький театр. Реконструкція
Класичний грецький театр складався із трьох частин, що вдосконалювались протягом усього V ст. до н. е. Перша з них – театрон, або місця для глядачів, – була розташована на схилі пагорба. Місця, розміщені півколом, вирубували у скелі або виривали в землі. Давньогрецькі театри вміщували до 40 тис. глядачів, але, незважаючи на це, кожне слово акторів чітко долинало навіть до останніх рядів.
Друга частина театру – орхестра, кругла або підковоподібна площадка, що доходила майже до першого ряду місць для глядачів і була відділена від них мармуровою балюстрадою. На орхестрі розміщувався трагічний хор.
Третьою частиною театру була скене (сцена), що містилась у задній частині орхестри. Вона була єдиною в театрі закритою кам’яною спорудою, фасад якої, повернутий до глядачів, мав вигляд палацу, оздобленого колонами, скульптурами та прикрасами.
Перед скене містився так званий проскеній – площадка, на якій грали актори. Щоб показати місце дії трагедії, пізніше встановлювались також періакти – високі тригранні призми, що легко оберталися. На трьох їхніх поверхнях були зображені певні пейзажі.
На початках розвитку давньогрецької трагедії провідну роль у виставі відігравав хор, що спочатку складався з 12, а потім – з 15 співаків (хоревтів), включаючи заспівувача, або корифея. Хор знайомив глядачів з перипетіями сюжету трагедії, оплакував численні нещастя, що коїлись по ходу дії, радів з перемог героїв, коментував те, що відбувалося на сцені, до того ж він був рупором ідей автора й утіленням народної думки.
Поступово роль хору зменшилася, але він залишився обов’язковим персонажем грецького театру. У трагедії найчастіше хор зображував народ, а в комедіях – різних істот: комах, жаб, птахів тощо.
Зі зменшенням ролі хору головними дійовими особами у грецькій драмі стають актори. Спочатку актор – це той, що відповідає хору, а згодом – той, що діє. Грецький театр на початках був театром одного актора, який виконував усі головні ролі (і чоловічі, і жіночі). Називався він протагоністом (першим актором). Другий і третій актори, введені пізніше відповідно Есхілом і Софоклом, виконували менш значні ролі, але також чоловічі й жіночі. Інколи на сцені з’являлися ще й статисти і ляльки, якими підміняли людину. Щоб донести до глядача певний трагічний настрій, у якому перебував його герой (а греки нараховували до 28 таких настроїв), актор одягав різні маски, які водночас служили і своєрідними підсилювачами голосу. Зникаючи на мить у приміщенні скене, актор за ходом дії змінював одну маску на іншу й досягав необхідного ефекту. Щоб поновити порушену пропорцію між головою (маска значно збільшувала її) і тілом актора, Есхіл увів котурни1, які набагато збільшували зріст актора.
Актори й хор з’являлись у розкішному традиційному вбранні – довгому хітоні2, виготовленому зі строкатої тканини і підперезаному під грудьми, і в хламиді3. Певний колір хламиди визначав соціальну належність, вік і стать героїв трагедії. До акторів ставились високі вимоги: вони повинні були мати гучний голос, чітко декламувати, вміти танцювати і грати на музичних інструментах. Особлива увага приділялась їхнім жестам і рухам, завжди повільним й урочистим.
Маски античного театру
1 Котурни – компонент костюма трагічного актора в античному театрі: взуття на дерев’яних підошвах, яке збільшувало зріст, надавало постаті величності, ході – урочистості.
2 Хітон – лляний чи вовняний одяг стародавніх греків у вигляді широкої сорочки, що підперізувалася поясом.
3 Хламида – у стародавніх греків та римлян одяг у вигляді плаща.
Трагічні вистави майже із самого початку переросли у змагання трагічних поетів і виконавців, які були складовою частиною Великих Діонісій. Ці свята тривали декілька днів. У перший день торжеств процесія, очолювана жерцями, проносила містом статую Діонісія і встановлювала її на орхестрі. День завершувався гекатомбою – урочистим жертвоприношення богам зі ста биків. Святковий натовп до ночі горлав пісні, що уславлювали свого найулюбленішого бога. Два наступні дні присвячували змаганню – агону виконавців дифірамбів. На четвертий день змагалися комедійні поети. І наприкінці свят наставав час трагічного агону, в якому за перше місце змагалося три поети. За один день проходила тільки одна вистава-тетралогія, адже вона складалася з чотирьох частин: трьох трагедій і однієї сатирівської драми. Вистава розпочиналась відзначенням видатних громадян і жертвоприношенням. Після цього на сцену виходив актор, який промовляв свій монолог. Далі з’являвся другий актор, і між ними відбувався жвавий діалог. Це був пролог, перша частина трагедії. Після прологу наставала черга хору. Звучала його перша пісня – парод. По закінченні пісні знову виходили актори, й починався епісодій – друга частина трагедії. У ній разом з двома акторами брали участь і корифей хору, й окремі хоревти. Між ними відбувався полілог, сповнений несподіваних запитань, коротких реплік, дотепних та мудрих відповідей, багатозначних вигуків.
Після епісодію актори виходили, а хор, стоячи на місці, виконував урочисту пісню – стасим, який складався зі строф і антистроф – однакових за композицією віршів. Епісодіїв і стасимів виконувалося кілька, за ними йшов момент драматичної розв’язки, і хор разом з акторами співав пісню-плач – комос, в якій оплакувались герої трагедії.
Трагедія закінчувалася ексодом – останньою піснею хору, після якої він залишав орхестру і зникав зі скене. За ним виходили й актори.
За першою трагедією йшла друга, потім третя, і лише сатирівська драма давала глядачам можливість відпочити від величезного напруження, спричиненого сюжетом вистави і грою акторів та хору.
По закінченні трагічного агону спеціальне журі з 10 осіб визначали перше, друге і третє місця, що їх посіли тетралогії грецьких трагедіографів, а також переможців-комедіографів. Хоча і вважалося, що переможених не було, третє місце розцінювалось як поразка. Через деякий час Великі Діонісії увічнювались на мармуровій стелі – дидискалії. На них висікалися дата проведення свята, ім’я відповідального за його проведення архонта, імена поетів (відповідно до місць, які посіли) і назви всіх частин їхніх тетралогій. Дидискалії послужили надійним документом, в якому відбився розвиток давньогрецького театру.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ
1. Коли виник давньогрецький театр?
2. Що слугувало джерелом грецької трагедії?
3. Кого вважають засновником грецької трагедії?
4. Опишіть будову давньогрецького театру.
5. Яке походження слова трагедія?
6. З яких частин складалася грецька трагедія?
7. Як відбувалися давньогрецькі вистави?
(1 votes, average: 5.00 out of 5)