Квінт Горацій Флакк – ДАВНЬОРИМСЬКА КУЛЬТУРА ТА ЛІТЕРАТУРА – АНТИЧНІСТЬ – Хрестоматія
Видатний римський поет-лірик Квінт Горацій Флакк народився на півдні Апеннінського півострова у невеличкому місті Венузія. Своєї матері він не пам’ятав, вона дуже рано померла. Батько ж майбутнього поета був вільновідпущеником (колишнім рабом).
Йому вдалося не лише отримати волю, а й набути статок – маєток біля міста. І хоча рабське походження, за уявленнями того часу, плямувало репутацію людини, Горацій
Ніколи його не соромився і часто згадував про це у творах.
Батько зробив усе, щоб дати Квінту найкращу, тобто аристократичну освіту, яка відкрила б перед сином шлях у вищі кола римського суспільства. Навчання у Венузії довелося покинути: діти місцевої еліти любили поглузувати із сина колишнього раба. Єдиним місцем, де можна було, на думку Горація-старшого, продовжувати навчання, був Рим. У такому величезному місті і вчителі кращі, і походження школяра мало кого цікавитиме.
Так дев’ятирічний Горацій потрапив у столицю, де за десять років здобув чудову освіту, яка передбачала бездоганне знання латини, творів римської літератури, тонкощів ораторського мистецтва та римських законів. Під час навчання в школі талановитий хлопчина взявся за вивчення грецької мови і дуже скоро зміг прочитати “Іліаду” Гомера в оригіналі. Твір давньогрецького генія справив на нього сильне враження, і рідна римська література якось відразу здавалася йому недосконалою. Горацій настільки захопився грецькою літературою, що навіть сам почав писати вірші грецькою мовою.
Вінцем римської освіти було вивчення філософії. Найпрестижнішим вважалося поїхати в Грецію і прослухати курс філософії саме там. Батько Горація не пошкодував коштів і відправив сина в Афіни – місто, яке славилося своїми філософськими школами й найвищим рівнем освіти. Проте завершити навчання Горацію не вдалося, на заваді стали бурхливі політичні події-розпочалася чергова громадянська війна. До Греції прибув Марк Юній Брут, очільник римлян-республіканців, які розпочали війну проти прихильника диктатури Гая Юлія Цезаря Октавіна. Під гаслом захисту республіки патріотично налаштована римська молодь, яка навчалася в грецьких школах, масово вступала до республіканської армії.
Горацій особисто познайомився з Брутом і справив на нього настільки сильне враження, що той призначив юнака командиром одного з легіонів. Не останню роль у рішенні двадцятидворічного Квінта вступити до армії республіканців відіграло захоплення давньогрецькою історією, де було достатньо прикладів доблесної боротьби з тиранією. Вирішальна битва між військом цезаріанців і республіканськими
Легіонами відбулася в північній Греції поблизу містечка Філіппи в 42 році до н. е. У цьому кривавому побоїщі гору взяли цезаріанці, армія яких складалася з досвідчених і професійних воїнів, а не з поспіхом набраних студентів. Юній Брут, усвідомивши поразку, покінчив життя самогубством, а залишки його війська врятувалися втечею. Втік із поля бою і командир легіону Квінт Горацій Флакк, для якого битва під Філіппами стала переломним моментом у житті – поразка республіканської армії морально його надломила. Пізніше він так описав цю доленосну для себе подію:
Згадай Філіппи, звідки тікали ми,
Де щит я кинув… Зламано мужність там.
А ті, хоробрі перед боєм,
Потім лягли – до землі обличчям.
Усі республіканці – учасники війни – були оголошені в розшук як небезпечні злочинці. Понад рік юнак не наважувався повернутися додому, він поневірявся грецькими островами і містами Малої Азії, зазнаючи справжніх злиднів. Лише в 40 році до н. е., скориставшись амністією, оголошеною Октавіаном, Горацій “з підрізаними крилами” прибув до Риму. Тут на нього чекала жахлива звістка – за час його відсутності помер батько. Ще одним болючим ударом стала конфіскація маєтку у Венузії і майна в Римі на користь ветеранів Октавіана. Тепер він залишився без опіки близької людини і без шматка хліба на вулицях величезного міста. Потрібно було починати нове життя, більше опікуючись не вільнолюбними ідеями, а виживанням.
Щоб не померти з голоду, Горацій влаштувався переписувачем рахункових книг до скарбниці міста, водночас все своє дозвілля він присвячував написанню віршів. До літературної діяльності його спонукали життєві розчарування, “зухвала вбогість” і небажання померти звичайним писарчуком. Поетичний досвід у нього вже був, щоправда, грекомовний, і тепер молодий поет звернувся до рідної латини. Своє рішення він пізніше пов’язував із дивним сном. Одного разу йому наснився Квірин – римський бог народних зборів, який сказав: “Хочеш примножити загін грецьких поетів? Коли так, то краще вже носи дрова до лісу: це куди менша дурниця”.
Літературна діяльність Горація
Завдяки сформованим мистецьким уподобанням двадцятип’ятирічний Горацій уже на початку своєї літературної діяльності виступив не як юнак-початківець, а як достатньо зрілий митець. Він ретельно і наполегливо працював над удосконаленням своїх творів, добиваючись простих, майже розмовних інтонацій. У 38 році до н. е. на Горація звернув увагу Вергілій – уже відомий автор “Буколік”, поет, наближений до Октавіана. Вергілій оцінив поетичну майстерність новачка і, незважаючи на його республіканське минуле, представив Меценату.
Могутній покровитель мистецтва і особистий друг “тирана” Октавіана, на великий подив Горація, зацікавився віршами, а не подробицями його участі у битві поблизу Філіпп.
Проникливий Меценат, як і у випадку з Вергілієм, одразу побачив, що римська література отримала ще одного генія. Він позбавив Горація матеріальних клопотів, постійно заохочував до літературної праці, а в 33 році до н. е. подарував йому невеликий маєток поблизу Рима.
Невдовзі після знайомства з Меценатом Горацій був представлений Гаю Юлію Цезарю Октавіану. Правитель виявився спокійною, – стриманою, дуже скромною в побуті людиною і щиро переймався благом Рима. Результати діяльності Октавіана на той момент були очевидними – незважаючи на продовження громадянських воєн, кожна нова його перемога робила життя стабільнішим і спокійнішим.
Із часом Горацій почав сприймати Октавіана як видатного політика, здатного відновити рівновагу у величезній Римській державі й встановити порядок.
Під впливом успіхів Октавіана Августа Горацій звернувся до політичних тем. Поет почав оспівувати оновлену римську державу, успіхи римської зброї і безпосередньо особу римського правителя.
Головну заслугу Августа Горацій бачив у закінченні кривавих громадянських воєн, встановленні довгоочікуваного миру і відновленні порядку в державі. У доробку зрілого періоду творчості видатного поета чільне місце посідають хвалебні оди.
Проте навіть славлячи Августа, поет не надто зближувався з римською верхівкою, багато часу проводив у своєму маєтку і більшість приємних для правителя віршів писав на його ж замовлення.
ЛІТЕРАТУРНИЙ КОМЕНТАР. ОДИ ГОРАЦІЯ
Чотири книги од Горація – це вершина його творчості, у них він повністю розкрив свій ліричний талант.
Взірцем для своїх од Горацій обрав творчість давньогрецьких ліриків, зокрема Сапфо. Він відтворив будову, поетичні розміри і стиль їхніх віршів, збагативши римську поезію новими й для неї ще невідомими поетичними формами. Майстерність Горація викликала захват уже в сучасників. Та навіть після його смерті жоден римський поет не досяг такої досконалості віршування. Давньогрецький досвід Горація не вичерпувався лише формальними запозиченнями. Образність його віршів також значною мірою побудована на давньогрецьких досягненнях – він широко використовує міфологічні мотиви (наприклад, із міфів про Трою і Троянську війну), часто згадує імена давньогрецьких героїв (наприклад, Геракла і Паріса).
Пісні Горація – це майже завжди звернення до певної особи, як до сучасника (“До Мецената”, “До Торквата”), так і до давнього героя (“До Паріса”). Деколи поет звертається до групи осіб (“До римського народу”), до когось із богів (“До Меркурія”, “До Мельпомени”). Використовуючи безпосереднє звернення, Горацій вільно і невимушено висловлює свої думки та почуття, дає поради й настанови.
Тематично оди Горація дуже різноманітні. Частина з них – офіційні замовні вірші, за своїм звучанням урочисті й піднесені. В них поет висловлює ненависть до громадянських воєн, гордість за процвітання Риму і за повернення багатьох чеснот суспільного життя завдяки правлінню Августа.
Значно більше в його книгах любовних та дружніх віршів-звернень. Поет оспівує веселі розваги, легкі захоплення. Проте найважливішою складовою чотирьох Горацієвих книг стали оди-роздуми на морально-філософські теми. Завдяки їм поет увійшов в історію як учитель життя, який проповідує душевний спокій, байдужість до життєвих негараздів, зневагу до багатства, помірність і скромність.
Горацій усвідомлював своє значення як видатного римського поета. Цю думку повністю поділяли й сучасники Горація — ще за життя він став класиком, його твори вивчали в школах, і сам Август був переконаний, що вони “збережуться навіки”. Найповніше відчуття власної обраності висловлене в оді “До Мельпомени”. На думку Горація, його поезії подолають “часу біг” і в них продовжуватиме жити його “краща частка”, долаючи таким чином навіть невблаганну смерть. Це твердження видатного поета справдилося. Протягом двох тисячоліть його твори вивчали в школах, а переклади впливали на розвиток усіх європейських літератур. Серед українських класиків Горація перекладали Григорій Сковорода та Іван Франко.
ДО МЕЛЬПОМЕНИ1
Звів я пам’ятник свій. Довше, ніж мідь дзвінка,
Вищий од пірамід царських, простоїть він.
Дощ його не роз’їсть, не сколихне взимі,
Впавши в лють, Аквілон2; низка років стрімких –
Часу біг коловий – в прах не зітре його.
Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу
Частка краща моя. Поміж потомками
Буду в славі цвісти, поки з Весталкою3
Йтиме понтифік-жрець до Капітблію4.
Там, де Авфід5 бурлить, де рільникам колись
Давн6 за владаря був серед полів сухих, –
Будуть знати, що я – славний з убогого –
Вперше скласти зумів по-італійському.
Еолійські пісні7. Горда по праву будь,
Мельпомено, й звінчай, мило всміхаючись,
Лавром8 сонячних Дельф9 нині й моє чоло.
Переклад з латини Андрія Содомори
[1] Мельпомена – в часи Сапфо була музою (богинею) пісень.
2 Аквілон – північний вітер.
3Весталки – жриці Вести, римської богині домашнього вогнища та родинного життя. Весталками обирали дівчаток з аристократичних родин віком від 6 до 10 років.
4 Понтифік – головний жрець, який щороку зі старшою жрицею (весталкою) підіймався на Капітолійський пагорб до храму бога Юпітера, щоб помолитися за благоденство Риму.
5 Авфід – річка на батьківщині Горація (південь Апеннінського півострова).
6 Давн – міфічний цар, який начебто правив на батьківщині Горація.
7 Мається на увазі латинською мовою. 3 Еолійські – мається на увазі грецькі (Еолія – історична область Греціі).
8 Лавровий вінок в античні часи був почесною відзнакою за особливі заслуги.
9 Дельфи – давньогрецьке місто на схилах гори Парнас. В античні часи славилися своїм храмом на честь Аполлона – бога мистецтв і покровителя муз.
ТЕОРІЯ ЛІТЕРАТУРИ. ОДА
Ода – вірш хвалебного змісту, в якому уславлюються видатні діячі та події. В перекладі з грецької ода означає пісня.
Початково ода існувала як хоровий твір, який виконувався з музичним супроводом. Тематика од могла бути найрізноманітнішою. З часом ода набула урочистого звучання, піднесеного настрою, її присвячували богам, правителям, полководцям, спортсменам і навіть явищам природи. Ода дуже близька до гімну, однак в античному гімні, крім уславлення великих діянь і видатних особистостей, яскравіше виражене спонукання до їх наслідування.
ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ .
Готуємося до роботи з твором
1. Розкажіть, ким був за походженням Квінт Горацій Флакк.
2. Що вам відомо про вплив грецької культури на формування світогляду Горація?
3. Як політичні події в житті Риму позначилися на долі молодого поета?
4. Розкажіть про особливості ранньої творчості Горація.
5. Яку роль у житті Горація відіграли Вергілій і Меценаті.
6. Як змінилося світобачення поета після знайомства з римським правителем Октавіаном?
7. Розкажіть про особливості зрілого періоду творчості Горація. Коротко схарактеризуйте оди Горація.
Працюємо над текстами творів
8. Виразно прочитайте оду “До Мельпомени”. Як у цьому вірші поет вирішує для себе філософську проблему смерті й безсмертя?
9. Прокоментуйте рядки: “Смерті весь не скорюсь: не западе в імлу частка краща моя”.
10. На вашу думку, поезії “До Мельпомени” властиве відчуття приреченості чи оптимістичний настрій? Відповідь обгрунтуйте.
11. Поміркуйте, що розуміє поет під образом пам’ятника. У чому полягає алегоричний зміст цього твору?
12. Поясніть, як пов’язані з біографією Горація слова “я – Славний з убогого”.
13. Прокоментуйте рядки “я… Вперше скласти зумів по-італійському еолійські пісні”.
14. Чому в поезії згадуються Мельпомена й Аполлон?
15. Що у творі свідчить про усвідомлення поетом надзвичайного значення власної творчості?
16. Який давній обряд згадується в останніх рядках вірша “До Мельпомени”?
Узагальнюємо і підсумовуємо
17. На основі Давньогрецької і Давньоримської міфологій та вивчених вами літературних творів спробуйте пояснити тогочасні уявлення про смерть.
18. Хто визначав долю людини й тривалість її життя?
19. Аргументуйте думку, що поезія справді принесла Горацію безсмертя.
20. Зробіть висновок про значення творчості Горація в римській літературі.
Застосовуємо теоретичні поняття
21. Які твори ми називаємо Одами?
22. Доведіть, що вірш Горація належить до од.
23. Поміркуйте, з якою інтонацією потрібно читати оду Горація “До Мельпомени”.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)