ЛІРИКА ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ – АНТИЧНІСТЬ

Історичний період VII-IV ст. до н. е. характеризується неспокоєм, війнами, міжусобицями. Родові зв’‎язки розривалися, родючі землі захоплювала знать. Безземельні селяни готові були зі зброєю в руках добувати собі шматок поля. У цей неспокійний час героїчні ідеали минулого втрачають привабливість, відходять у небуття. У багатьох країнах владу захоплюють тирани. Новим правителям-тиранам потрібно було встановлювати свій авторитет. Для надання блиску своїй владі тирани запрошували до себе художників, які прикрашали резиденції правителів, і поетів, які уславлювали їхні імена. Героїчний епос із його повільними розповідями про давноминулі події сприймався як голос учорашнього дня, що не дає відповіді на болючі питання нової епохи. Отже, у VІІ-IV ст. до н. е. на зміну гомерівському епосу прийшла лірика, яка розкривана внутрішній світ людини, передавача її настрої і почуття.

Ліричну поезію спочатку називали мелікою (грец. mеlоs – пісня), що виконувалася під музичний інструмент – ліру.

Сучасні літературознавці давньогрецьку лірику поділяють на пісенну (виконувалася під супровід музичних інструментів) і декламаційну (яка виконувалася під музику, а пізніше і без музики). До декламаційної лірики належить елегія і ямб. Засновником алегії вважають Тіртея, ямбу – Архілоха.

Меліку поділяли на сольну (яка виконувалася самим поетом або солістом) та хорову ( виконувалася хором). Батьківщина меліки – острів Лесбос, розташований недалеко від західного узбережжя Малої Азії. Яскравою представницею сольної лірики вважають Сапфо.

В ямбічному вірші ритмічний акцент припадає на парні (сильні) склади. Одним з найкращих представників ямбічної лірики Еллади був Архілох.

Тіртен – давньогрецький поет, котрий уславив себе написанням елегій. Біографічні відомості про Тіртея скупі.

Ще з античних часів дійшла легенда, що він був афінським громадянином і походив з дому Афідна. За легендою він був шкільним учителем, кульгав. Спарта на цей час вела Мессенську війну, але перемогти ворога не могла. За порадою дельфійського оракула спартанці ніби звернулися до Афін із проханням призначити для спартанського війська полководця. Афінські громадяни, які не дуже полюбляли спартанців за їхню схильність до монархії, вирішили з них поглузувати і виділили їм кульгавого вчителя і поета Тіртея. А той у першому ж бою вщент розбив військо мессенців. І назавжди залишився жити у Спарті.

Лірика – твори, у яких знаходять втілення найглибші та найщиріші переживання поета, його думки, відчувається особиста оцінка явищ

Елегія – ліричний вірш надуманного, сумного характеру. В античній поезії – вірш будь-якого змісту, написаний двовіршами певної форми.

Ямб – в античному віршуванні – триморна. двоскладова стопа.

Проте ця легенда малоймовірна, оскільки спартанці ніколи би не призначили іноземця, та й ще з фізичною вадою, своїм полководцем – це їм забороняв закон. На афінське походження Тіртея вказував збіг двох географічних назв: місто Афідна було і в Аттиці, і в Лаконіці. Та й афінянам, мабуть, надто вже кортіло приєднати до блискучої плеяди своїх поетів і талановитого Тіртея, тим більше, що Спарта взагалі їх не мала – мистецтво у ній було заборонене. Імовірнішим усе ж здається переказ про спартанське походження Тіртея. Це підтверджують значною мірою і його вірші – усі вони насичені ідеологією суворого воїна-спартанця. Поет постійно прославляє мужність і вірність високому обов’‎язкові спартанського вояка, закликає його до бою.

Урешті, питання про походження цього поета не таке вже й важливе. Хай там як, Тіртей постає автором талановитих елегій, що сприяли перемозі спартанського війська над ворогом. Перед тим, як іти в бій, він написав для спартанських вояків глибоко патріотичну елегію, яку вони й заспівали, вирушивши у вирішальну битву. І ця пісня так запалила їхні серця, що вони в єдиному нестримному пориві вмить зламали опір супротивника.

У творах Тіртея яскраво звучить тема захисту батьківщини. У його поетичних творах поєднуються сумні роздуми із закликом до рішучих дій. У вірші “Добре вмирати тому…” Тіртей закликає до героїзму. Звертаючись до героїв давніх міфів, поет прагне пробудити бойовий дух спартанців, переконати їх у необхідності бойових змагань. Вищим щастям він вбачає загибель на полі бою заради міста та його громадян. Тіртей прославляє бойову звитягу, закликає воїнів дотримуватися бойового кодексу. Пісні Тіртея про звитяги воїна спартанці співали і під час відпочинку, і після молитов Тіртей та його пісні надихнули спартанців на перемогу. У Греції твори Тіртея були широко розповсюджені.

Значну роль елегія відіграла у поезії Лесі Українки, Івана Франка, Богдана-Ігоря Антонича та інших українських поетів.

“Добре вмирати тому…”

Добре вмирати тому, хто, боронячи рідну країну,

Поміж хоробрих бійців падає в перших рядах.

Гірше ж немає нічого, як місто своє і родючі

Ниви покинуть і йти жебракувати в світи,

З матір’‎ю милою, з батьком старим на чужині блукати,

Взявши з собою діток дрібних і жінку смутну.

Буде тому він ненависний, в кого притулку попросить,

Лихо та злидні тяжкі гнатимуть скрізь втікача.

Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє,

Горе й зневага за ним підуть усюди слідом.

Тож як справді не знайде втікач поміж людом ніколи

Ані пошани собі, ні співчуття, ні жалю, –

Будемо батьківщину і дітей боронити відважно.

В битві поляжемо ми, не пожалієм життя.

О юнаки, у рядах тримайтесь разом серед бою,

Не утікайте ніхто, страхом душі не скверніть.

Духом могутнім і мужнім ви груди свої загартуйте,

Хай життєлюбних між вас зовсім не буде в бою.

Віком похилих, у кого слабкі вже коліна, ніколи

Не покидайте старих, з битви утікши самі.

Сором несвітський вам буде тоді, як раніше за юних

Воїн поляже старий, в перших упавши рядах, –

Голову білу безсило схиляючи, сивобородий,

Дух свій відважний віддасть, лежачи долі в пилу,

Рану криваву свою не забувши руками закрити, –

Страшно дивитись на це, соромно бачить очам

Тіло старе без одежі! А от юнакові – все личить,

Поки ще днів молодих не осипається цвіт.

Чоловікам він був милий, жінок чарував за життя він –

Буде прекрасний тепер, впавши у перших рядах.

Отже, готуючись, кожен хай широко ступить і стане,

В землю упершись міцніш, стиснувши міцно уста.

Переклад Григорія Кочура

Працюємо з текстом

1. Визначте основну тему та ідею елегії Тіртея “Добре вмирати тому…”.

2. Як ви розумієте ці слова поета: “Він осоромить свій рід і безчестям лице своє вкриє, Горе й зневага за ним підуть усюди слідом”?

3. Чому елегія Тіртея користувалася такою популярністю серед воїнів-спартанців?

4. Спробуйте порівняти героя елегії Тіртея з воїнами Гомера

5. Які почуття викликає у вас ця поезія? Що ви відчуваєте?

6. Якою постає людина у творі Тіртея?

7. На які відкриття в самому собі, у своїй душі налаштувала вас елегія Тіртея “Добре вмирати тому…”?

Індивідуальне завдання

Складіть сенкан або діаманту до творчості Тіртея.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

ЛІРИКА ДАВНЬОЇ ГРЕЦІЇ – АНТИЧНІСТЬ