Філософія марксизму
Діалектико-матеріалістична філософія, основи якої заклали Карл Маркс (1818-1883) і Фрідріх Енгельс (1820-1895), увібрала в себе суттєві досягнення попередньої філософської думки, починаючи з ідейної спадщини філософів Стародавньої Греції і закінчуючи працями мислителів XVII – початку XIX ст. Але, як і більшість некласичних філософських систем, марксизм приділяє значну увагу людині, а вірніше його соціальним проблемам.
Особливо великий вплив на формування їх філософських поглядів зробили Гегель і Фейєрбах. Проте створена Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом філософська теорія істотно відрізняється від усіх попередніх навчань, насамперед тим, що в ній дуже тісно пов’язані між собою філософські ідеї з політико-економічній та науково-соціальної сторонами світогляду. Ця цілісність, взаімообоснованность складових частин світогляду (філософії, політекономії, теорії соціалізму) багато в чому пояснює той вплив, який справила вчення Карла Маркса і Фрідріха Енгельса на розвиток суспільних процесів у світі. Мабуть, що вперше в історії людської думки філософська система отримує прикладний характер.
Діалектико-матеріалістична філософія виникла в середині 40-х років XIX ст., Коли в ряді країн Західної Європи вже затверджувався капіталізм. Завоювання політичної влади буржуазією проклало дорогу його прискореному розвитку. Наслідком цього стало, з одного боку, бурхливий розвиток великої машинної індустрії, а з іншого – формування промислового пролетаріату. Однак величезний зростання продуктивності праці і суспільного багатства аж ніяк не супроводжувався поліпшенням становища трудящих мас. Посилення експлуатації, зубожіння, погіршення економічного становища викликали невдоволення робітників. Виступи робітників проти свого пригніченого становища все частіше приймали форму страйків, стихійно спалахують збройних виступів. Такі були повстання ліонських ткачів у Франції (1831 і 1834 рр.), Сілезьке повстання ткачів у Німеччині (1844), в Англії в 30-40-х роках XIX ст. розгорнулося перше масове пролетарський рух – чартизму. На тлі цих подій і виникає діалектико-матеріалістична філософія, створена Карлом Марксом і Фрідріхом Енгельсом.
Великий вплив на формування нової філософії зробили важливі наукові відкриття в галузі природознавства, зроблені в XIX в. (Відкриття закону збереження і перетворення енергії, відкриття клітинної структури живих організмів, створення Чарльзом Дарвіном еволюційного вчення і т. Д.), Які дозволили обгрунтувати діалектико-матеріалістичний підхід до пояснення розвитку природи. Всі ці та багато інших відкриття в природознавстві мали велике значення для формування діалектичного матеріалізму.
На початку своєї наукової та суспільно-політичної діяльності Карл Маркс і Фрідріх Енгельс стояли на позиціях гегелівської діалектики, примикали до так званих младогегельянців. Але вже в цей період, т. Е. До 1842 р, вони негативно ставляться до системи ідеалізму Гегеля, до його консервативним політичним поглядам.
Еволюція поглядів Карла Маркса і Фрідріха Енгельса в новому напрямку особливо яскраво виявляється після їх зустрічі в Парижі в 1844 р З цього часу починається їх спільну працю по створенню нового світогляду, який принципово відрізняється від усіх попередніх філософських вчень як за своєю соціальною сутністю, так і за ідейним змістом та ролі у розвитку суспільства.
Що ж власне нового було в цьому навчанні? Цю теорію відрізняє від всіх інших філософських вчень насамперед те, що в ній вперше в історії філософської думки органічно поєднується діалектика з науковим матеріалізмом.
У попередньої філософії матеріалізм і діалектика були відірвані один від одного і навіть використовувалися для боротьби один з одним. Так, наприклад, Гегель використовував діалектику для боротьби з матеріалізмом, а Людвіг Фейєрбах разом з ідеалізмом Гегеля відкидав і діалектику. Діалектичний матеріалізм розглядає світ, все існуюче в ньому як матерію в її різноманітних проявах. Матерія існує незалежно від свідомості і знаходиться в постійному русі, зміні та розвитку. Будучи властивістю високоорганізованої матерії, свідомість здатна давати правильне відображення дійсності, пізнати світ, дати об’єктивну істину.
У новій філософії матеріалістична діалектика застосована не тільки до розвитку природи і суспільства, а й до пізнання, до розвитку науки. Пізнання – це процес, який носить складний, діалектичний характер, процес, в ході якого відбувається перехід від незнання до знання, від знання часткового, неповного, до знання більш повного і глибокого.
Вперше в історії філософії в основу теорії пізнання була покладена практика. Попередня філософія прагнула дати всеосяжну систему знань, підпорядкувати собі і замінити собою інші науки. Філософські системи в минулому часто ігнорували позитивні знання про природу і суспільство, замінюючи наукові відомості вигадкою. Нова концепція доводила, що філософія не є “наукою наук” або “наукою над науками”.
Діалектичний матеріалізм – це наука, яка вивчає корінні питання співвідношення матерії і свідомості і найзагальніші закони розвитку природи, суспільства і мислення. Досліджуючи найбільш загальні закони розвитку світу, діалектико-матеріалістична філософія виступає наукової методологією приватних наук. Маркс і Енгельс з матеріалістичних позицій підійшли до пояснення не тільки природи, а й історії суспільства.
Попередній матеріалізм ні послідовним, завершеним. Його представники виходили з матеріалістичних принципів у поясненні явищ природи і ідеалістичних – суспільного життя. У новій філософської теорії послідовно поширюється матеріалізм на пізнання суспільства, його історію. Доводиться, що в розвитку суспільства визначальними чинниками не є духовна діяльність, не свідомість людей, а матеріальні умови їх життя, виробництво матеріальних благ і складаються на цій основі економічні відносини. По-новому в діалектико-матеріалістичної філософії вирішено питання про роль суспільно-історичної практики.
Головна, фундаментальна ідея полягає в тому, що практика є первинною по відношенню до всього духовного світу, культурі. Практика носить суспільний характер, її немає поза спілкуванням і зв’язків між людьми. Практика носить історичний характер, вона полягає в безперервному перетворенні людьми навколишніх умов. І саме в історичній практиці в кінцевому рахунку вирішуються всі ті теоретичні проблеми, які мислителям здаються виключно справою філософського розуму. З виникненням нової філософії докорінно змінився погляд на завдання філософії. Якщо раніше філософи вважали головним своїм завданням пояснення світу, то філософія марксизму – його зміна, перетворення. Вона виступає в якості методу пізнання дійсності, її перетворення.
Багато філософів минулого вважали, що їх системи висловлюють абсолютну істину. Таку точку зору розвивав, наприклад, Гегель, який оголосив свою філософську систему абсолютної істиною. На відміну від подібних поглядів, творці діалектико-матеріаліст-чеський концепції вважали, що їх філософське вчення не є істиною в останній інстанції, що вона неминуче буде змінюватися, уточнюватися збагачуватися в ході розвитку науки і суспільної практики.
Діалектико-матеріалістична концепція мала великий вплив на подальший розвиток філософської думки як в нашій країні, так і за кордоном. Проте історична доля цієї спадщини виявилося складною, а часом і драматичною. У період культу особи Й. Сталіна і надалі ідеологічне виправдання порочної економічної, політичної, соціальної практики постійно здійснювалося на основі декларованого граничного поваги до діалектико-матеріалістичного вчення. Проте насправді багато ідей перекручувалися, більше того, на практиці часом діяли навіть всупереч теорії.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)