Культурологія та філософія культури

Культурологія та філософія культури – наукові дисципліни, взаємопов’язані один з одним, завдання яких – вивчення культури як цілісного утворення. Однак ці дисципліни розрізняються методологією, специфікою емпіричної бази, оформленням і рівнем узагальнень дослідження. Одна з причин виникнення культурології полягає в необхідності теоретичного осмислення різноманітного фактичного матеріалу емпіричних досліджень конкретних культурних форм. Культурологія, володіючи інтегративним характером (виникла на стику філософії культури, культурної антропології, соціології, етнології, психології та історії культури), володіє і різноманітністю методів. Філософія ж культури, будучи методологією осмислення метафізичної сутності культури, орієнтується виключно на філософське збагнення культури. Тому результати культурологічних досліджень відрізняються різноманіттям і багатоваріантністю від культурфолософскіх результатів, що характеризуються категоріальним оформленням в рамках спадкоємності традиції філософського дискурсу. На відміну від філософії культури, спрямованої на пошук культурних універсалій, культурологія вивчає культурно-історичні явища, виявляє закономірності їх виникнення, функціонування та мінливості.

Оскільки культурологія – відносно молода наукова дисципліна, яка ще тільки формується, важко визначити ще не встановилися кордони між культурологією і філософією культури.

У Росії філософія культури розвивалася під впливом ідей європейської філософії культури, які тут творчо переосмислювалися. Можна впевнено сказати, що на рубежі XIX-XX ст. зафіксувалося вплив російської філософсько-культурної думки на західну. У Росії розвиток філософії культури обумовлювалося в першу чергу глибоким корінням її проблем у вітчизняній культурі. Серйозний вплив на становлення російської філософії культури надали західники і слов’янофіли в 30-60-і рр. XIX ст. Їх суперечки засновані почасти на “філософського листах” П. Я. Чаадаєва, де були поставлені питання про роль Росії серед народів Заходу і Сходу, про відносини російської та західної культур. Західники (В. Г. Бєлінський, А. И. Герцен, І. С. Тургенєв, С. М. Соловйов та ін.), Виходячи з ідеї єдності людської цивілізації і загального шляху її розвитку, розглядали Росію як європейську країну, відсталу по ряду причин від інших європейських країн на шляху розвитку цивілізації. Слов’янофіли (Н. М. Мов, І. В. Киреевский, П. В. Киреевский, К. С. Аксаков, І. С. Аксаков, А. С. Хомяков та ін.) Вважали, що культури окремих племен і народів є органічними цілісностями, і відповідно їх відмітні особливості визначені “народною душею” кожної з них. Російська та інші слов’янські народи слов’янофіли вважали такої самобутньої цивілізацією, заснованою на релігійно-моральному початку, сформованому православним християнством. У другій половині XIX ст. ідеї слов’янофільства були розвинені “почвенниками” (А. А. Григор’євим, М. М. Страховим, Ф. М. Достоєвським та ін.). На їхню думку, російська самобутність полягає в християнському смиренні, і історична місія Росії – об’єднати народи Європи в християнське братство. Погляди пізніх слов’янофілів були обгрунтовані теоретично М. Я. Данилевським, який оголосив, що історичною реальністю є єдино культурно-історичні типи, які перебувають у постійній боротьбі із зовнішнім середовищем і один з одним, так само як і біологічні організми. На його думку, відмінності між культурно-історичними типами можна описати на основі чотирьох “основ” (найважливіших форм людської діяльності): релігійної; культурної (включає науку і мистецтво); політичної; соціально-економічної.

М. Я. Данилевський виділяв в історії XIX ст. два домінуючі культурно-історичних типу:

1) германо-романський (європейський);

2) слов’янський на чолі з Росією.

Російські філософи кінця XIX – початку XX ст. (В. С. Соловйов, С. Н. і Е. Н. Трубецкие, Н. А. Бердяєв, С. М. Булгаков, П. А. Флоренський та ін.) Досить часто торкалися у своїх працях питань філософії культури. В основному вони зачіпали проблеми релігійності, духовних основ різних типів культури, філософії мистецтва, особливостей російської культури, її подібності з європейськими культурами і відмінності від них.

Після 1917 р філософія культури піддалася марксистському і комуністичному впливу. Вчені-емігранти (Н. С. Трубецькой, П. М. Савицький та ін.) Створили євразійську концепцію, в якій Росія поставала як самобутня євроазіатська цивілізація, не схожа ні на європейську і ні на азіатську.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Культурологія та філософія культури