Поняття “філософія науки”
Філософія науки як структурна складова в системі філософського знання оформляється в середині XX ст. Це не означає, що раніше філософи не цікавилися проблемами науки, а вчені не намагалися філософськи осмислити результати своєї праці. Просто філософи розглядали наукове пізнання як приватний момент пізнавальної діяльності взагалі, а вчені або не зачіпали метафізичну проблематику, або, подібно Ф. Бекону і Р. Декарту, включали її в структуру наукового пізнання в якості методологічної та гносеологічної основи. З твердженням індустріального суспільства відбувається раціоналізація всіх сфер соціальної життєдіяльності. Наука стає не просто важливим соціальним інститутом, але й безпосередньою продуктивною силою суспільства. За словами В. І. Вернадського, в XIX в. “Відбувається зростання науки і розвиток наукового світорозуміння. Вони проявилися як в докорінній зміні умов повсякденного життя… так і в проникненні наукової роботи в області, яким вона залишалася чужа в попередні періоди життя людства… Під впливом наук змінився характер державних і громадських організацій “[1, с. 186]. Зростання ролі наукового пізнання в житті суспільства створило передумови для виникнення філософії науки спочатку як особливого напряму, а потім і як розділу філософії.
Як особливий напрямок філософія науки склалася в середині XIX століття і була націлена на теоретичний аналіз науково-пізнавальної діяльності. Прийнято вважати, що філософія науки як особливий напрямок у філософських дослідженнях бере свій початок від роботи Д. Ф. В. Гершеля “Вступ до вивчення природознавства” (1832). На російську мову вона була переведена як “Філософія природознавства”. У 1837 р виходить книга В. Уевелл “Історія індуктивних наук”, а в 1841 р “Філософія індуктивних наук”. Надалі філософський аналіз наукового пізнання знаходить свій розвиток в працях класиків раннього позитивізму: Д. С. Мілля “Система логіки силогістичної і індуктивної” (1843), О. Конта “Курс позитивної філософії” (1851), Г. Спенсера “Підстави соціології” (1896).
У їхніх роботах була чітко виражена нормативно-критична завдання – привести науково-пізнавальну діяльність у відповідність з деяким методологічним ідеалом. Це було пов’язано зі становленням науки як професійного виду діяльності (професія вченого набуває масового характеру), як соціального інституту (задовольняє пізнавальну потребу), з формуванням її дисциплінарної структури (природознавство, суспільствознавство, технічні науки і т. Д.) Та іншими процесами, які вимагали філософського осмислення. Нагальною стала і завдання оцінки передумов наукової діяльності, яка ведеться в різних когнітивних і соціокультурних умовах.
Розвиток філософії науки як особливого напряму пов’язано насамперед з такими навчаннями, як позитивізм, неопозитивізм, постпозитивізм, неораціоналізм і критичний реалізм.
В якості розділу філософії (поряд з онтологією, гносеологією та ін.) Філософія науки склалася в другій половині XX ст. і розвивалася в рамках таких філософських напрямів, як феноменологія, неотомізм, герменевтика, постмодернізм, прагматизм, франкфуртська соціально-філософська школа і т. д. Основним завданням цієї області філософського пізнання стало осмислення соціокультурних функцій науки в контексті НТП. Позначилася також необхідність критичної оцінки передумов, процедур і результатів наукової діяльності в сучасних умовах. Філософська рефлексія в цій області стикається з певними труднощами: по-перше, неоднозначністю і гетерогенністю самого поняття “наука”, по-друге, з тим, що крім загальної філософії науки існують філософії окремих галузей наукового знання і окремих наук (наприклад, філософія природознавства, технічних наук, математики, права і т. п.); по-третє, з різноманіттям і суперечливістю обумовлюють розвиток науки факторів, як внутрішніх (наприклад, вдосконаленням раціональних дослідницьких процедур), так і різноманітних зовнішніх (наприклад, причинами соціоекономічного, світоглядного, політико-правового та іншого характеру).
Таким чином, поняття “філософія науки” виступає в двох основних значеннях: як філософський напрямок, що досліджує характеристики науково-пізнавальної діяльності, а також як розділ філософії, представлений різними філософськими напрямами, так чи інакше вивчають феномен науки.
(2 votes, average: 2.50 out of 5)