Філософія права в системі наук про правове поле

Витоки філософії права йдуть в осмислення правової культури античного світу. Проте термін “філософія права” виник тільки в XVIII в. Його автором є німецький юрист Гуго Гроцій. За задумом Гуго Гроція юриспруденція (правознавство) як сукупність знань, що стосуються норм права та їх практичного застосування, повинна включати в себе три блоки:
– юридичну догматику (теорію права);
– філософію права (філософію позитивного права);
– історію права, яке складається історично, а не створюється законодавцем.
Предметом філософії права виступала можливість і доцільність того чи іншого правоположения. Метафізика права не бралася до уваги. Ренесанс філософії права і широке поширення відповідного терміна безпосередньо пов’язані з виходом у світ гегелівської “Філософії права” (1820). За Гегелем, філософія права – це філософська, а не юридична дисципліна, як у Гуго Гроція. Вона є частиною філософії а не науки. Тому предметом філософії права виступає ідея права, а не її конкретне здійснення. Ідею можна пізнати тільки розкривши логіку її розвитку.
Гегелівське тлумачення предмета філософії права спирається на уявлення про тотожність мислення і буття, розумного і дійсного. Це подання визначає і основну задачу філософії права – “осягнути те, що є, бо те, що є, є розум” (див.: Гегель. Философия права. М., 1990. С. 55).
Обидва підходи до визначення філософії права та її предмета отримали свій розвиток у філософсько-правових дослідженнях XIX-XX ст., Відбившись у концепціях неокантіанства, младогегельянства і неогегельянства, а так само в неотомізме, філософської антропології та екзистенціалізмі.
Склавшись і вічно оновлюючись, філософія права справляє помітний вплив на всю юриспруденцію, включаючи теорію права і правозастосування. У свою чергу, напрацьований досвід правознавства стає надбанням філософії права, що забезпечує можливість адекватного, критичного ставлення до сущого і рефлексії належного. І хоча в другій половині XIX ст., А також у ХХ ст. філософія права була включена в загальну юриспруденцію і викладалася в університетах на юридичних факультетах як юридична дисципліна, але її розвиток був і залишається розвитком філософської думки.
Питання про наукове профілі та дисциплінарної приналежності має кілька рішень. Коли мова йде про філософію права в цілому, то ясно, що вона повинна бути віднесена до числа міждисциплінарних наук, оскільки об’єднує і юридичну науку, і філософію. Коли ж піднімається питання про дисциплінарну приналежності конкретних моделей філософії права, тоді стає зрозуміло, що мова йде про концептуальну відмінність юридичного та філософського підходів до розгляду феномена права.
У першому випадку міждисциплінарний компонент є загальним для будь-якої версії права, незалежно від того, хто її розробив: юристи або філософи. У другому випадку мова йде про різні дискурсах дослідження права, де філософи не можуть підміняти юристів і навпаки. Концептуальне розходження визначається специфікою філософської та юридичної думки. Предметом філософії права виступає сфера загального, а предметом теорії права – область особливого.
Філософія права, будучи орієнтована на освоєння логіки права, долає шлях від загального через особливе до конкретного, що і є шуканої істиною про право. Крім того, філософія права як навчальна дисципліна осягає історію формування та розвитку права і тих його понять, які відображають рівні суспільні відносини. Що стосується юриспруденції, то її шлях до встановлення істини починається з виявлення та осмислення особливого, а потім, через проекцію загального, забезпечується пізнання конкретного.
У контексті сказаного прояснюються взаємозв’язок, взаємодія і взаємозумовленість філософії права та юриспруденції. Освоєння загального уявлення про право і його аксіологічна інтерпретація забезпечують затребуваність філософії права з боку правознавців. Ступінь же розвитку філософії права та її місце в системі наук про право залежать як від загального стану філософії в країні, так і від рівня розвитку юриспруденції. Як вже було зазначено, в умовах беззаконня не тільки не потрібні, але і протипоказані не тільки філософія та філософія права в їх істинному значенні, а й саме право.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (2 votes, average: 4.00 out of 5)

Філософія права в системі наук про правове поле