Філософія Фіхте – коротко

У західноєвропейській філософії XVII-XVIII століть на одне з найважливіших місць вийшла тема гносеології (питання про людському пізнанні). Глава емпіричної школи, Джон Локк, вважав, що дух людини при народженні – чиста дошка (tabula rasa). Ніяких “вроджених ідей” немає, і єдиним джерелом нашого пізнання є досвід. Дані досвіду залишають у нас “відбитки”, з яких цілком складається картина світу.

У другій половині XVIII століття погляди Локка піддав критиці знаменитий німецький філософ Іммануїл Кант. Згідно філософії Канта, основні форми людського сприйняття – інтуїції простору і часу, а також 12 первинних категорій розуму (поняття про реальність, причини, слідстві, можливості і т. Д.) – Не можуть бути отримані з досвіду і існують в нашому дусі як вроджена, попередня всякої практиці апріорна даність. Це апріорне зміст обумовлює досвід, визначаючи основоположні способи, в яких зовнішній світ (“речі в собі”) є нашому пізнанню. Ми не знаємо, які речі в собі насправді, бо в процесі досвіду маємо справу не з ними безпосередньо, а з їх образами, представленими у вищезазначених апріорних формах нашої гносеологічної здібності. “Критицизм” Канта отримав велику популярність як сильне заперечення Локку і Емпірика.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Філософія Фіхте – коротко