Філософія: походження, її предмет, структура і функції
Філософія: походження, її предмет, структура і функції. Історичні типи філософствування і напрямки в філософії (лекція 2 ч.)
План:
Поняття світогляду. Основні форми світоглядів. Предмет філософії.
Культурно-історичні та духовні передумови виникнення філософії.
Філософія і мистецтво, філософія і наука, філософія і ідеологія.
Специфіка філософських проблем. Функції філософії.
Історичні типи філософствування. Цілісний підхід або концепція синтезу. Діалектика і метафізика.
Основні напрямки і течії в філософії.
“Філософія” (філія – любов, софія – мудрість – грец.) Буквально означає любов до мудрості, любомудріє. Вперше термін вжив Піфагор – 6 ст. до н. е. Поширення терміна пов’язують з ім’ям Платона – 5 ст. до н. е. Платон називає філософію найвищим з мистецтв (мистецтво вмирання для повсякденності і устремління в світ істинного буття, світ ідей, за допомогою розуму, мислення). Кант називає філософію “наукою про ставлення будь-якого знання і будь-якого застосування розуму до кінцевої мети людського розуму, якої як вищої підпорядковані всі інші цілі і в якій вони повинні утворити єдність”.
Місце філософії в системі знань. Виділяють рівні знань: звичайний, конкретно-науковий, світоглядний.
Світогляд – узагальнена система поглядів людини (суспільства) на світ в цілому, на своє місце в ньому, розуміння і оцінка людиною сенсу свого життя і діяльності, доль людства; сукупність узагальнених наукових, філософських, соціально-політичних, правових, моральних, релігійних, естетичних ціннісних орієнтацій, вірувань, переконань і ідеалів людей.
Основні форми світогляду: міфологічна, релігійна, філософська. Міф (в пер. З грец. – Переказ, сказання; логос – слово, вчення) – найбільш рання форма свідомості древнього суспільства, духовної культури, в якій поєднані зачатки знань, елементи вірувань, політичних поглядів, видів мистецтва і філософії.
Релігія (в пер. З лат. – Благочестя, святість) – форма світогляду, в основі якого лежить віра в надприродні сили, які грають вирішальну роль в навколишньому людини світі і долі людини. Міф і релігія взаємопов’язані. Релігія формує духовний світ людини. Релігійний світогляд переплітається з філософським, особливо в релігійній і ідеалістичної філософії.
Відмінність релігійного світогляду від філософського в тому, що релігійний світогляд грунтується на вірі, а філософія відображає світ в теоретичній, раціонально-понятійної формі. Положення філософії логічно виводяться, доводяться. Філософія – рефлексивний тип світогляду; його важлива особливість – роздуми про своє місце в цьому світі; важливий принцип філософії – свобода думки.
Виникнення філософії відносять до 1 тис. До н. е. Духовні процеси, що почалися за 1 тис. Років до н. е., дозволили Карлу Ясперса (нім. Філософ XX ст.) Виділити їх і назвати цей час осьової епохою (800 – 200 рр. До н. е.) – відбувається в нашій країні в різних частинах світу. У Китаї жили мислителі Конфуцій, Лао-цзи; в Індії з’являються Упанішади, жив Будда; в Ірані Заратустра; в Греції – час Гомера, Парменіда, Геракліта, Платона та ін. В філософії були розглянуті всі можливі погляди на осягнення дійсності. Нове зводиться до того, що людина починає усвідомлювати буття в цілому, самого себе, свої кордони, людина осмислює світ і себе як проблему, ставить радикальні питання. Були розроблені категорії, які ми використовуємо донині, закладені основи релігії.
Філософія і мистецтво. В основі мистецтва – художніх форм вираження дійсності – завжди лежить та чи інша філософський світогляд. Знання його допомагає глибше розуміти твори мистецтва, а за допомогою мистецтва – життя. Філософія і наука. Ті, хто не вважають філософію наукою, наводять такі аргументи: на відміну від наукових, філософські судження не вимагають обов’язкового підтвердження експериментами, спостереженнями; затвердження філософії емпірично незаперечні (наприклад, “Дух” Гегеля); в філософії ніколи не було положень, визнаних усіма філософами. У філософії присутній плюралізм поглядів. Загальні риси філософії і науки: системність, раціонально понятійна форма, логічна доказовість, аксіоматичні положення. Філософія і ідеологія. Важливий принцип філософії – вільнодумство – не завжди збігається з ідеологією суспільства, що є ідеологією правлячої верхівки.
Функції філософії: світоглядна, пізнавальна, методологічна, критична, прогностична, соціально-аксіологічна, культурно-виховна, емоційно-вольова та ін.
Філософська рефлексія. Філософським судженням властиво доказ, логічність і системність. Мова філософії. Для філософії характерний не мова образів, картинок, а мова понять, категорій.
Специфіка філософських проблем. Філософські питання не про об’єктах, а про ставлення їх до людини і людини до них. У філософії розглядається не мир сам по собі, а як обитель людського життя. Філософські питання про долю, призначення людини. І. Кант: Що я можу знати? Що я маю робити? На що я можу сподіватися? Не слід розраховувати на остаточну відповідь, але можна визначитися з напрямком життя.
Існують різні класифікації проблем філософії. Відповідно до них існують розділи філософії та філософські дисципліни: онтологія, гносеологія, аксіологія, соціальна філософія, антропологія, філософія історії, логіка, етика, естетика.
Історичні типи філософствування: космоцентризм, теоцентризм, антропоцентризм, социоцентризм.
Цілісний підхід або концепція синтезу. У самобутньої російської філософської думки, яка формувалася в Росії в конкретних історичних умовах (східне християнство – православ’я, традиція общинного житія, специфіка культури) набирала силу цілісна традиція світобачення. Концепція всеєдності Соловйова. Цілісне знання: єдність знання позитивної науки, релігії та філософії, по В. Соловйову і іншим російським релігійним філософам, являє собою єдність знання, добра і краси. Ця традиція виявилася в другій пол. XIX – поч. ХХ ст. у формі російського космізму.
Цілісна система поглядів, філософія всеєдності, по суті, має відношення до космічного рівня мислення. Ця концепція співзвучна з ідеями Платона. У 20-30-ті р ХХ століття вона в більш розгорнутому системному вигляді знайшла вираження в синтезі науки, релігійно-моральних ідей і мистецтва в Ученні Живої Етики, в якому особливості взаємин всього існуючого розглянуті структурно не тільки на рівні відносин земних, а й космічних з виявленням ієрархічної структури буття, законів Космосу, сенсу буття, його цілей, космічних задач і критеріїв.
Діалектика і метафізика. Діалектика – це концепція загального зв’язку руху і розвитку, загальних закономірностей, руху зовнішнього та внутрішнього світу, природи, суспільства і мислення.
В історії філософії термін “метафізика” нерідко вживався як синонім філософії. Поняття “метафізика” тісно пов’язане з категорією буття у релігійній філософії і класичної німецької філософії XIX ст.
Під метафізикою (мета (грец.) – Понад, над) розумілася особлива надчуттєвий реальність за межами досвіду, експерименту, спостереження, як прямого, так і непрямого. Але експерименту, спостереження, досвіду людини і людства доступна поки вкрай мала частка сущого. Всі “інше” знаходиться в області позамежної для людської чуттєвості. Роздуми про це є метафізика. Предмет метафізики – міркування про абсолютний світовий цілому, недоступному почуттю, а також про свободу волі, Бога, безсмертя, вічності і нескінченності.
Основні напрямки і течії в філософії: матеріалізм, ідеалізм, раціоналізм, ірраціоналізм. В основі матеріалізму лежить ідея про матерії як першооснови, субстанції світу, навколишньої дійсності. Матеріалізм різноманітний: механічний матеріалізм, вульгарний матеріалізм, діалектичний матеріалізм, стихійний матеріалізм.
В основі ідеалізму лежить уявлення про первинність духовного начала (дух, ідея, Бог, Абсолют). Існує об’єктивний і суб’єктивний ідеалізм.
Важливим напрямом у філософії є раціоналізм (раціо – розум, розум), згідно з яким, в основі світу лежить Розум, тому світ розумно влаштований і пізнати за допомогою розуму. Йому протистоїть філософський напрямок емпіризм (досвід), що визнає чуттєвий досвід. Іншим протистояли раціоналізму напрямком є ірраціоналізм. У ньому перевага віддається не розуму, а споглядання, інтуїції, віри, волі, тобто якомусь ірраціональному початку.
Концепція синтезу найбільш зріле вираження знаходить у філософії космічного мислення.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)