Російська філософія 20 століття

А) Християнський екзистенціалізм М. А. Бердяєва
Метафізика всеєдності Вол. Соловйова послужила причиною виникнення релігійної течії в російській філософії. У XX ст. до цього перебігу належали такі великі мислителі, як С. М. Булгаков, П. А. Флоренський, С. Л. Франк, Л. П. Карсавін та багато інших. Одним з найбільших представників російської релігійної філософії був Н. А. Бердяєв (1871-1944), погляди якого визначають як релігійний екзистенціалізм.
Бердяєв піддав критиці прогрессистский погляд на майбутнє людства. Згідно російському філософу, будь-яка людська культура – це “велика невдача”, оскільки людство в принципі не може досягти Абсолюту. Греки намагалися осягнути абсолютну істину за допомогою мистецтва, мусульманська культура – за допомогою віри, західноєвропейська – за допомогою розуму, але всі ці спроби спіткала невдача. Але ці невдачі Бердяєв розглядає як своєрідне доказ існування Бога і божественного в людині. Так, прагнення людини розкрити таємницю сенсу буття і свого існування, є доказом його туги за вічності, по Богу. З іншого боку, руйнування форм людської культури в історичному процесі свідчить про те, що Абсолютна, божественне свідомість реагує на людські спроби зрозуміти його. Згідно Бердяєвим, не тільки людина тужить за Богом, але й Бог тужить за людині. Таким чином, трагедія людської історії – це засіб прояву божественного, духовного начала в людині.
Б) Діалектичний матеріалізм
Особливості розвитку російської політичної історії у ХХ ст. призвели до того, що найвпливовішим напрямом вітчизняної філософії став марксизм, а саме його особливий різновид – діалектичний матеріалізм.
Специфіка російського матеріалізму полягала в тому, що він, на відміну від вчення Маркса і Енгельса вважав можливість побудови соціалістичного суспільства, минаючи капіталізм. Ставши з перемогою Жовтневої революції офіційною ідеологією, марксизм був змушений запропонувати власне рішення всіх основних філософських проблем. При цьому з’ясувалося, що у вченні Маркса і Енгельса була велика кількість прогалин, тому на плечі російських марксистів лягла завдання перетворення діалектичного матеріалізму в цілісну філософську систему.
Зокрема, логіком і філософом А. А. Зінов’євим (р. В 1922), пізніше емігрував на Захід, на основі аналізу центрального твори Маркса “Капітал” була розроблена особлива логіка наукового пізнання. Їм також були обгрунтовані принципи єдності діалектики, логіки і теорії пізнання в діалектичному матеріалізму. Розробкою діалектичної логіки займався і інший талановитий філософ – Е. В. Ільєнко, який приділяв багато уваги збереження в рамках марксистського вчення поняття ідеального. На жаль, доля Ільєнкова склалася трагічно: після організованої цькування він покінчив життя самогубством.
Ще одним оригінальним мислителем-марксистом був М. К. Петров (1924-1987), що викладав в Ростові і створив там цілком самостійну концепцію науки, на базі якої була здійснена критика основних напрямів західної філософської думки, в першу чергу, неопозитивізму і структуралізму. Основною ідеєю петрова була ідея незвідність людської особистості до комбінаціям різних лінгвістичних, соціальних, економічних та інших структур. Саме ця ідея дозволила Петрову запропонувати ряд оригінальних пояснень у галузі історії філософії. Зокрема, він припустив, що виникнення античної культури пов’язане з появою феномена піратства, оскільки саме мореплавство, торгівля і морський розбій, невіддільні один від одного в ту епоху, сприяли формуванню самостійно мислячої особистості.
В цілому ж діалектичний матеріалізм являв собою подобу схоластичної філософії у ХХ ст., В якій відповіді на всі питання вже дані і тому будь-яка спроба мислити самостійно, навіть у рамках марксистської парадигми, розглядалася як єресь. Падіння радянської влади та ідеології призвело до розкріпачення філософського мислення в нашій країні.
В) Російський космізм
Філософія російського космізму являє собою синтез науки, філософії і релігії, що має своєю метою з’ясувати становище в космосі. Одним з найбільших представників цього напряму був К. Е. Ціолоковскій (1857-1935), який стверджував, що метою еволюції є досягнення наджиття – вічного існування. Людина являє собою духовне істота, що знаходиться в тілі, сенс його життя полягає в поступовому подоланні природної обмеженості. Спочатку це подолання полягає в підставі планети Земля, потім у виході в космос і спілкуванні з позаземними цивілізаціями, і, нарешті, у перетворенні плоті в “променисте тіло”.
Інший представник російського космізму, В. І. Вернадський (1863-1945) сформував поняття ноосфери. Згідно Вернадському, призначення людини у світі полягає в перетворюючої діяльності розуму, який трансформує матеріальні предмети в духовні. Підсумком цієї діяльності служить поява ноосфери – сфери розуму, яка, подібно біосфері, намагається охопити всю планету, а потім – вийти в космічний простір.

Висновок: Російська філософія, не дивлячись на складнощі та особливості свого розвитку, належить до західноєвропейської філософської традиції і разом з нею поділяє ідеали пізнання, свободи і гуманізму.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Російська філософія 20 століття