Російська філософія 19 століття
А) Соціально-філософські погляди слов’янофілів
Найбільш яскравою подією інтелектуального життя Росії на початку і середині XIX в. стала суперечка між західниками і слов’янофілами про шляхи подальшого розвитку російської культури і державності. Дана полеміка дозволила розробити ряд ідей, що стали підставою для початку формування вітчизняної філософської традиції.
Терміном “слов’янофіли” прийнято об’єднувати ряд російських громадських мислителів, які виступали з критикою західноєвропейської цивілізації і ратовавших за самобутній шлях розвитку Росії. До числа слов’янофілів зазвичай відносять А. С. Хомякова (1804-1860), І. В. Киреєвського, І. С. і К. С. Аксакових, Ю. Ф. Самаріна, які вважав, що головним недоліком європейської цивілізації є однобічність, яка виражається в дусі індивідуалізму і культі матеріального. На противагу цьому слов’янофіли вважали, що російській свідомості притаманний дух колективізму, прагнення до повноти і гармонійному поєднанню самих різних елементів, і, нарешті, ідеалізм і вроджена духовність. Зазначені цінності мають пріоритетом перед цінностями Заходу, тому Росія повинна йти власним шляхом.
Головною властивістю російської людини є не розум, а любов – почуття самопожертви по відношенню до близьких і своєї землі. Тому соціальна організація повинна базуватися не на принципі індивідуалізму, але на принципі соборності. Під соборністю слов’янофілирозуміли колективне обговорення соціальних, політичних і релігійних питань і добровільне підпорядкування меншості більшості. Устрій держави на принципах соборності суперечило як західноєвропейської демократії, так і сучасному слов’янофілами російському самодержавству.
Б) Соціально-філософські погляди західників
Свої витоки західництво бере у творчості П. Я. Чаадаєва (1794-1856), який розглядав всесвітню історію як процес релігійно-морального вдосконалення людства. При цьому провідна роль у даному процесі Чаадаєвим відводилася західноєвропейській культурі, яка зуміла розвинути в собі шанобливе ставлення до людської індивідуальності. Гуманізм, по думки російського філософа, з’явився найважливішою сходинкою усвідомлення людиною своєї духовної природи. Згідно Чаадаєву, Росія в силу географічних умов знаходиться поза всесвітньо-історичного процесу, тому в ній панує бездушність по відношенню до людей і їй уготована роль полігону, на якому Божественне Провидіння вчить інше людство, як не слід поступати.
Більшість західників відмовилося від релігійних мотивів чаадаевской критики російської дійсності, але зберегло ідею переваги західноєвропейської культури над російською. Тому Росія повинна відмовитися від своєї самобутності, гальмуватиме її розвиток, в першу чергу, від кріпацтва і клірікалізма.
Світогляд західників собою єдиного цілого, представники даного напрямку дотримувалися самих різних напрямків європейської філософії, від абсолютного ідеалізму Гегеля до позитивізму і матеріалізму. Найбільш відомими представниками західництва є А. И. Герцен, Н. П. Огарьов, К. Д. Каверін, В. Г. Бєлінський.
В) Філософія всеєдності Вол. Соловйова
Першим російським мислителем, який створив розгорнуту філософську систему, став Володимир Сергійович Соловйов (1853-1900), вчення якого отримало найменування метафізики всеєдності. Принцип всеєдності розглядається Соловйовим у трьох основних розділах філософії: онтології, гносеології та етики.
В області онтології всеединое виступає як Абсолюту – все в себе включає початку, в якому розрізняється два моменти: суще, тобто постійне, незмінне начало, принцип єдності і буття – мінливе початок, принцип множинності. Буття пов’язано з сущим за допомогою Софії – божественного задуму світу, від якого реальний світ відхилився, але до якого він з неминучістю повинен прийти.
В області гносеології Соловйов продумує принцип всеєдності у вигляді ідеї “цільного знання”. З погляду російського філософа, західноєвропейський раціоналізм пізнає світ фрагментарно, оскільки розум спочатку націлений на поділ – аналіз предмета. На противагу цьому “цілісне знання” доповнює розум внераціональним засобами пізнання: волею (релігійною вірою) і почуттям (естетичним сприйняттям).
В області етики принцип всеєдності розкривається у вигляді морального ідеалу, до якого повинен прагне людина і який являє собою єдність Істини, Добра і Краси. Люди, свідомо реалізують цей ідеал у своєму повсякденному житті, реалізують задум Бога і тому визначаються Соловйовим як Богочеловечество.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)