Російська економічна модель
Російська модель капіталізму має свою специфіку. У Росії спочатку капіталізм мав запізнілий характер розвитку і, по суті, був пов’язаний з скасуванням кріпосного права в 1861 р Тоді як у Західній Європі капіталізм почав розвиватися вже з кінця XV – початку XVI ст. Бурхливе зростання російського капіталізму припав на кінець XIX – початок XX в. і був перерваний Першою світовою війною і революціями 1905 і 1917 рр. З 1918 по 1991 р в Росії, а потім і в СРСР діяла соціалістична політична та економічна система, що заперечує основи приватної власності.
З серпня 1991 парламент Російської Федерації приступив до здійснення політики мирної трансформації соціалізму в капіталізм. Тоді ж була поставлена задача створення в країні соціально орієнтованої ринкової економіки із збереженням усіх соціальних досягнень соціалізму (“капіталізму з людським обличчям”).
Багато чого з того, що було проголошено на початку 90-х рр. ХХст., Виявилося недосяжним через низку суб’єктивних і об’єктивних причин. Нові російські власті зіткнулися також з проблемами світової кризи 1991-1992 рр., Який вплинув на ситуацію в країні. Розпад господарських зв’язків Росії з колишніми союзними республіками, що стали самостійними державами, посилив економічну і соціальну ситуацію. Знизився рівень життя населення в порівнянні з його рівнем в роки соціалізму. Протягом 90-х рр. XX ст. ціна за 1 барель нафти становила 8-12 дол. Тому скарбниця була напівпорожня, а ожидавшиеся надходження від продажу державного сектору економіки приватним особам (приватизації) не виправдалися. Ситуація в Росії докорінно змінилася вже на початку XXI ст. Це було пов’язано з двома найважливішими обставинами. По-перше, у вище керівництво країни прийшли нові люди. По-друге, ціни на нафту на світовому ринку стали стрімко зростати (з 12 дол. За барель в 90-і рр. XX ст. До 100 дол. І вище в 2008 р аж до початку глобальної економічної кризи). Навіть в умовах світової кризи нафту на світовому ринку коштувала 75-80 дол. За 1 барель.
Зміна обстановки в країні позначилося насамперед у соціально-економічній сфері. Головним чинником цих змін стали зростаючі доходи від продажу нафти і газу на світових ринках. Протягом усіх останніх років (2001-2008 рр.) Аж до світової кризи відбувалося безперервне, хоча і повільне поліпшення умов життя народів РФ. Стала розвиватися економіка, щорічне зростання ВВП в період 2002-2008 рр. становив 7-8%. Але світова фінансово-економічна криза, що зробив сильний негативний вплив на країну, зупинив це зростання.
У той же час не були вирішені багато проблем національної економіки. Головні з них:
– Гіпертрофований зростання сировинного (нафтогазового) сектора економіки, орієнтований на потреби розвинених країн світу;
– Розбалансованість галузей народного господарства, слабкий розвиток машинобудівного сектора сучасної індустрії, високотехнологічних галузей, хімічних виробництв, недостатнє фінансування аграрних галузей, відсталість виробничої інфраструктури, проблема будівництва автомобільних доріг стала постійною для країни;
– Висока частка імпорту сучасної продукції машинобудування при триваючому скороченні вітчизняних виробництв;
– Висока частка імпорту продовольства.
Все це зумовило підвищену економічну залежність країни від зовнішніх ринків, у тому числі від попиту на сировину.
Однак ці проблеми не залишаються без уваги з боку держави. У 2009-2010 рр. урядом визначені важливі завдання з модернізації економіки, припинення орієнтації на сировинний сектор, впровадженню інновацій, підвищенню ролі НДДКР. Це дало свої результати, і вже з кінця 2009 р економіка країни стала виходити з кризи. Зростання ВВП в 2010 р перевищив 3%.
Російська модель капіталізму перебуває в процесі становлення, на стадії “перехідності”, зі всіма недоліками і перевагами. Тому більш чіткі і певні характеристики цієї моделі – справа майбутнього.
(1 votes, average: 5.00 out of 5)