Золотий вік російської літератури: російська класична література XIX століття

Золотий вік російської літератури – це плеяда геніїв мистецтва слова, прозаїків і поетів, які завдяки своєму вишуканому та неперевершеному творчій майстерності, визначили подальший розвиток російської та зарубіжної культури.

Тонке переплетення класицизму і соціального реалізму в літературі повністю відповідало загальнонаціональним ідеям того часу. Вперше в літературних творах почали підніматися гостросоціальні проблеми: конфронтація особистості людини і суспільства, незгоду з застарілими принципами, потреба у зміні пріоритетів.

Герої золотого століття російської літератури
З’являються літературні герої, для яких в першу чергу важлива особиста свобода. Яскравим представником виступає Тетяна Ларіна, яка не потребувала в дозвільної мішурі світських раутів, і для якої більш кращим було усамітнення і філософські роздуми. Так само, герой Олександр Чацький – людина, яка у відкритій формі висловлював незгоду з загальноприйнятим підвалиною життя консервативного дворянства. Жага перебудови суспільства серед освічених осіб посприяла появі таємних товариств, в яких складалося більшість літераторів.

Представники золотого століття російської літератури
Суворими суддями аристократичних кіл були А. С. Грибоєдов і А. А. Бестужев – Марлинский, у своїх творах вони зневажали вищі верстви суспільства за їх марнославство, егоїзм, лицемірство і моральну розбещеність. Задушевну романтику і трепетну мрійливість вніс в російську класичну літературу В. А. Жуковський. У своїх віршах Жуковський намагався піти від сірої буденності, щоб показати піднесений світ почуттів, який нас оточує.

Без сумнівів, одним з найяскравіших представником Золотого століття російської літератури є знаменитий поет, батько російської літературної мови О. С. Пушкін. Твори Олександра Сергійовича зробили справжній переворот в літературі. Поезія Пушкіна, роман “Євгеній Онєгін” і повість “Пікова дама” не тільки поповнили фонд Російської класики, а й стали певною стилістичною подачею, якої неодноразово в майбутньому користувалися багато вітчизняні та світові літератори.

Також для літератури Золотого століття були властиві і філософські концепції. Найбільш яскраво вони проявляються у творчості М. Ю. Лермонтова. Протягом усього свого творчого шляху, автор захоплюється декабристскими рухами, відстоює права і свободи людини. Вірші Лермонтова були насичені опозиційними закликами і критикою імператорської влади. Золотий вік російської класики був представлений також в драматургічному жанрі. П’єси Антона Павловича Чехова з моменту їх створення до сьогоднішнього дня ставлять в багатьох театрах світу. Використовуючи тонку сатиру, Чехов висміював пороки людської сутності, висловлював презирство до пороків представників дворянських станів.

Початок XIX століття – це переломний час в мистецтві, яке ознаменувало вихід російської літератури на світову арену. Література почала стверджувати високі принципи свободи особистості. Саме в цей період суспільство почало вчитися читати між рядків, що особливо турбувало уряд. І незважаючи на жорстокі умови, в яких розвивалася російська література, вона все-таки змогла зайняти належне їй високе місце у фонді світового мистецтва.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5.00 out of 5)

Золотий вік російської літератури: російська класична література XIX століття